Скачать

Географія дорожньо-транспортних пригод в Дніпропетровській області

Міністерство освіти та науки України

Геолого-географічний факультет

Кафедра фізичної та економічної географії

ДИПЛОМНА РОБОТА

ГЕОГРАФІЯ ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

Виконавець                                             

студ.гр.

Керівник                                                    

зав.каф., проф.

Рецензент            ________________          Доц. кафедри безпеки

життєдіяльності ФТФ

ДНУ

Допускається до захисту:

Завідувач кафедри, проф. _________________

Дніпропетровськ

2008


RESUME

The graduation research of the 5th-year student Starshinov Alexandеr (DNU, Geology and geography faculty, Department of physical and economical geography). Geography of Road and transport incidents in the Dnepropetrovsk area.

The result of the researching can be applied during:

research of road and transport incidents in the Dnepropetrovsk area, their analysis and the reasons. Application  of this themes in practice.

Bibliogr 43,  pg 64, tables 1, 8 ill., app. 2.


Геолого-географічний факультет

Кафедра фізичної та економічної географії

Географія дорожньо-транспортних пригод в Дніпропетровській області

Виконавець: студент групи ГГ-07-С Старшинов О.О.

Керівник: зав.каф., проф. Зеленська Любов Іванівна

Дипломна робота: 62 с., 8 рис., 1 табл., 43 джерела, 2 додатки.

Об’єкт дослідження: дорожньо-транспортні пригоди (ДТП) в Дніпропетровській області.

Предмет дослідження: кількісні та якісні характеристики ДТП в Дніпропетровській області.

Мета роботи: географічні дослідження та аналіз дорожньо-транспортних пригод.

Одержані висновки та їх новизна: у ході роботи досліджено види та причини дорожньо-транспортних пригод, їх учасники та наслідки. Також досліджувалась частота походження дорожньо-транспортних пригод, взаємозв’язок рівня розвитку автопромисловості в Україні та безпеки дорожнього руху. Було проведено аналіз причин зростання кількості шкідливих наслідків дорожнього руху в Україні та шляхи їх усунення та вплив на безпеку дорожнього руху технічного стану вулиць та доріг. Також розглядались географічні аспекти ДТП: питання демографії, економічної, транспортної, та соціальної географії. При даному дослідженні знайдено взаємозв’язок туризму в Україні та області і рівнем ДТП у аспекті чемпіонату Європи з футболу 2012року та його можливого впливу на кількість ДТП.

Результати дослідження можуть бути застосовані при викладанні географічної дисципліни в загальноосвітній школі, для запобігання травматизму у дітей, більш детального розгляду негативного явища – ДТП.


ЗМІСТ

Вступ

1. 1. Аналіз та причини підвищення безпеки дорожнього руху в Україні

1.1. Обґрунтування потреби у підвищенні безпеки дорожнього

руху в Україні

1.2. Стан безпеки дорожнього руху та діяльності щодо зменшення

фатальних наслідків та травмування на дорогах в Україні та країнах

членах ЄС

1.3. Аналіз причин зростання кількості шкідливих наслідків дорожнього

 руху в Україні та шляхи їх усунення

1.4. Вплив на безпеку дорожнього руху технічного стану вулиць та доріг

2. Дорожньо-транспортні пригоди (ДТП)

2.1. Дорожньо-транспортні пригоди: види, причини, учасники та

 наслідки

2.1.1. ДТП із важкими наслідками та із наслідками легкого ступеня

2.1.2. Місце події дорожньо-транспортної пригоди

2.2. Взаємозв’язок рівня розвитку автопромисловості в Україні

 та безпеки дорожнього руху

2.3. Географічні аспекти ДТП: питання демографії,

 економічної, транспортної, та соціальної географії

2.3.1. Демографічні наслідки дорожньо-транспортної аварійності в Україні

2.3.2. Економічні аспекти

2.3.3. Взаємозв’язок туризму в Україні та області і рівнем ДТП

2.3.4. Чемпіонат Європи з футболу 2012року та його можливий

вплив на кількість ДТП

3. Практичне застосування теми: «Географія ДТП в

Дніпропетровській області» у навчально-виховній роботі

3.1. Робота з пішоходами та дітьми

3.2. Профілактичні заходи

Висновки

Література

Додатки


Вступ

Метою даної роботи є: географічні дослідження та аналіз дорожньо-транспортних пригод. Види та причини дорожньо-транспортних пригод, їх учасники та наслідки. Також, частота походження дорожньо-транспортних пригод, взаємозв’язок рівня розвитку автопромисловості в Україні та безпеки дорожнього руху. Аналіз причин зростання кількості шкідливих наслідків дорожнього руху в Україні та шляхи їх усунення та вплив на безпеку дорожнього руху технічного стану вулиць та доріг. Рівень ДТП у аспекті чемпіонату Європи з футболу 2012року та його можливого впливу на кількість ДТП.

При вивченні теми «Дорожньо-транспортні пригоди в Дніпропетровській області», необхідно виявити також її взаємозв’язок з географічними науками, а також актуальність у наш час.

Із класифікації наук виходить, що географія відноситься до двох груп наук: природних (фізична географія) і соціальних (економічна географія). Але, фактично виділяється й група природно-соціальних наук, що насамперед включає геоекологію, соціальну екологію й природокористування з окремими дисциплінами: землекористування, лісокористування, водокористування та ін.).

Є ще науки, що займають проміжне положення, наприклад математична лінгвістика, технічна естетика, економічна геолоія та ін. Серед наук цього типу варто згадати також топоніміку - науку про географічні назви. У загальному питання про класифікації наук дуже складне(39).

Для вивчення теми «Дорожньо-транспортні пригоди» необхідно визначитись до якого розділу географії її необхідно віднести. Якщо розглядати ДТП, як негативний фактор впливу на демографічну ситуацію в країні, тоді це географія населення (демографія). Вона вивчає будь-які фактори (зовнішні чи внутрішні), що впливають на кількісні та якісні показники населення. Якщо ж підійти з точки зору впливу такого негативного явища, як ДТП на економіку держави, вивчати це буде економічна географія. З точки зору соціальної географії ДТП – негативне для суспільства явище,  кількісні та якісні характеристики якого вона буде вивчати, як суспільну проблему. Для дослідження факторів, які безпосередньо впливають на факт ДТП, необхідно торкнутися транспортної географії.

Отже, як бачимо тема «Географія дорожньо-транспортних пригод», має різносторонні напрямки, може розглядатися декількома напрямами географічних наук, котрі вивчають її одночасно, чи переплітаються в окремих випадках. Дана тема піддається статистичному та картографічному опису, підлягає географічному аналізу. Все це є свідоцтвом актуальності і важливості даної теми. Особливо у зв’язку з високими темпами розвитку автопромисловості і машинобудування в цілому.


1. Аналіз та причини підвищення безпеки дорожнього руху в

Україні

1.1 Обґрунтування потреби у підвищенні безпеки дорожнього руху

в Україні

1) Гуманітарний чинник

Конституція України визнала найвищою соціальною цінністю в Україні життя, здоров’я і безпеку людини.

Резолюція Генеральної асамблеї ООН 58/289 „Поліпшення глобальної безпеки дорожнього руху” затвердила концепцію:

”Не можна досягати мобільності ціною здоров’я і життя людей.”

Кожні два роки в Україні у дорожніх транспортних пригодах (ДТП) гине українських громадян більше, ніж за всю афганську війну загинуло громадян усього СРСР. Порівняно з країнами Європи в Україні незадовільний стан безпеки дорожнього руху, високий рівень смертності через аварії та дорожньо-транспортний травматизм, низька транспортна дисципліна учасників дорожнього руху (28).

За європейською методикою розрахунку, загибель і травмування більше ніж шістдесяти тисяч громадян України завдають страждань мінімум одному мільйону осіб (з урахуванням членів сімей постраждалих). Тисячі громадян щорічно стають на все життя інвалідами і потребують постійної допомоги від держави та суспільства.

Непоправною втратою для суспільства є загибель або каліцтво дітей і громадян молодого віку, що завдає величезної шкоди майбутнім поколінням.

Автомобілізація в Україні динамічно розвивається. Через 10 років кількість автомобілів подвоїться і ризики аварійності значно зростуть. Вже сьогодні необхідні рішучі заходи.

2) Економічний чинник

Обґрунтуванням необхідності нового підходу до безпеки дорожнього руху і вжиття заходів з безпеки є європейський досвід, який свідчить: загибель у ДТП однієї людини спричиняє, окрім страждань, один мільйон євро збитків, тому усі заходи, які запобігатимуть смертям у ДТП і коштують до мільйона євро - доцільні. Наслідки ДТП у ЄС завдають збитків у розмірі 2 % ВВП. В Україні збитки від ДТП, за українською методикою підрахунку, становлять 1,4 % ВВП, а за міжнародною – 3,5 % (35).

3) Політичний чинник

Висока аварійність на автомобільному транспорті та тяжкі втрати мають негативні політичні наслідки для України. Відносна кількість загиблих у нас у 7 – 10 разів більша, ніж у розвинених країнах. У той же час, Європейський Союз приймає програму щодо зменшення смертності в ДТП на 50 % до 2010 року. Настав час і нам робити рішучі кроки.

По-перше: зовнішні інвестиції в економіку країни, яка не в змозі забезпечити безпеку пересування та транспортування, що є важливою частиною будь-якого бізнесу, будуть стримуватися.

По-друге: світова спільнота (резолюція ООН 58/289, серпневий 2005 р. звіт Всесвітньої організації охорони здоров’я), Європейський Союз (третя програма з безпеки дорожнього руху) подають нам сигнали щодо шляхів нашого зближення з міжнародним співтовариством. Найважливішим аспектом сучасних міжнародних відносин є необхідність змінити ставлення до життя і здоров’я людини (35).

4) Адміністративний чинник

Застаріла та недосконала нормативно-правова база з питань безпеки руху не може забезпечити зменшення шкідливих наслідків, що викликає соціальне невдоволення у суспільстві. У 1990 році органи ДАІ МВС України мали максимум повноважень щодо покарань. Але у 1990 році в ДТП загинула максимальна кількість громадян – 9616 осіб. На жаль, ніякого розслідування та висновків зроблено не було.

Державну програму з безпеки дорожнього руху не фінансували. Причини смертності від ДТП не аналізувалися. У результаті - у 2004 році ми знову вийшли на рівень найгіршого 1990 року щодо травмованих у ДТП. Спад аварійності в період з 1990 до 2000 року пов’язаний зі спадом в економіці та з дефіцитом палива, а отже, – меншою транспортною рухомістю (35).

Невиліковною стала проблема хабарництва на дорогах та корупції як системи. У травні 2001 року було скасовано деякі функції ДАІ щодо штрафів та вилучення номерних знаків і документів. Через півтора року, за підсумками 2002-го року аварійність навіть зменшилася. Виходить, що відміна штрафів на місці та вилучення номерних знаків - не головні причини підвищення аварійності.

Негативна динаміка стану безпеки дорожнього руху та відсутність перспективи її покращення, ставлять перед органами влади невідкладне завдання розробити та реалізувати, узгоджені суспільством, ефективні заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян України, стосовно захисту їхнього життя і здоров’я від шкідливих наслідків автомобілізації.

Необхідно провести реформування системи управління безпекою дорожнього руху. Розроблення та прийняття державної Концепції підвищення безпеки дорожнього руху в Україні є першим етапом нового підходу до захисту життя і здоров’я громадян на вулично-дорожній мережі країни.

Реалізація Концепції в законодавстві, в державних та галузевих програмах, у системі управління безпечністю, у разі перерозподілу функцій та обов’язків причетних органів, зміна ставлення громадян до убезпечення дорожнього руху сприятимуть зменшенню кількості загиблих і травмованих у ДТП (35).


1.2 Стан безпеки дорожнього руху та діяльності щодо зменшення

фатальних наслідків та травмування на дорогах в Україні та

країнах-членах ЄС

1) Європейський досвід забезпечення безпеки дорожнього руху

Із середини вісімдесятих років минулого століття в ЄС почали приділяти підвищену увагу проблемі безпеки дорожнього руху (далі - БДР). Нині у ЄС парк рухомого складу щорічно зростає на 3 млн. одиниць, забезпечує роботою 10 млн. осіб і створює 10 % валового внутрішнього продукту. Його ключова галузь — автоіндустрія — має річний обіг 452 млрд. євро, щороку випускає 17 млн. колісних транспортних засобів (далі КТЗ) і надає роботу 2 млн. чоловік у ЄС.

За високу мобільність в ЄС сплачують надмірно високу ціну: 1 млн. 300 тис. ДТП на рік, 40 тис. загиблих, 1 млн. 700 тис. травмованих. Повні збитки оцінюють у 160 млрд. євро.

У 1984 році Рада Європи подала на розгляд Резолюцію про прийняття програми ЄС щодо підвищення рівня БДР (документ СОМ/84/170), а 1986 рік (уперше) було оголошено роком БДР.

Найбільш істотним фактором розв’язання проблем БДР у ЄС вважають підписання в 1992 році Маастрихтської угоди, Стаття 71 якої дає повноваження Комісії ЄС для вжиття заходів з підвищення рівня БДР у зв’язку із запровадженням єдиної транспортної політики.

Дев’яності роки стали періодом розробляння й становлення стратегії діяльності ЄС у сфері БДР. Саме на цей час припадають перші спроби скоординувати профілактичні заходи у межах двох програм поліпшення стану БДР, а саме:

• Першої програми дій у сфері БДР (документ СОМ/93/0246 final) на період 1993-1997 років;

• Другої програми підтримання БДР у ЄС на період 1997-2002 років (11).

Результатом виконання Першої програми стало визначення найбільш важливих проблем з БДР у ЄС й прийняття переліку заходів на 1993-97 роки. Реалізація цієї програми дозволила уніфікувати правові підходи стосовно колісних транспортних засобів, створити спільну базу даних щодо дорожньо-транспортних пригод /“CARE”/, запровадити 14 пілотних проектів і 8 дослідних проектів у межах Четвертої рамкової програми науково-дослідних робіт.

У Другій програмі комісії ЄС вперше відмовилася від традиційного поділу профілактичних заходів на ті, які пов’язані з людиною, і з КТЗ та з інфраструктурою, й ухвалила таке: жертви ДТП є результатом незадовільного функціонування всієї транспортної системи, яка включає рішення й дії людей, нестабільність умов інфраструктури й відмінності технічних показників КТЗ. Програма містить, зокрема, положення: зниження кількості жертв ДТП можна досягти лише за умови такої модифікації транспортної системи, коли помилки відбуватимуться рідше й компенсуватимуться самою системою.

У Другій програмі також уперше встановлено кількісну мету діяльності ЄС у сфері БДР. У документі визначено, що реалізація країнами-членами ЄС стратегії, розробленої відповідними органами ЄС, має забезпечити до 2010 року зниження кількості загиблих у ДТП на 40 %, порівняно з 1995 роком, коли в країнах ЄС у ДТП загинуло 45 тис. чоловік.

Новим принципом для ЄС у розробленні профілактичних проектів у сфері БДР є попередній аналіз їхньої економічної ефективності (співвідношення збитків і прибутків) і нова рекомендація впроваджувати лише заходи, визнано ефективними. Ефективними вважають рішення вартістю до 1 млн. €, які досягають протягом року знизити кількість загиблих у ДТП на одну особу, важко поранених — на 8 осіб, легкопоранених — на 26, а кількість зіткнень зменшити на 200 одиниць (“принцип 1 млн. €”).

Обидві зазначені Програми ЄС, безумовно, сприяли поширенню знань щодо загроз і небезпек ДР, реалізації нових профілактичних заходів й ефективних методів зниження аварійності. Проте вони не призвели до досягнення запланованих показників. У 2000 році в країнах ЄС загинуло в ДТП більше ніж 41 тис. чоловік, тобто на 3 тис. більше, ніж передбачалося. Такий результат змусив комісію ЄС заново проаналізувати ситуацію в ДР.

Виявилося, що хоча за 10 попередніх років у країнах ЄС зафіксовано суттєве зниження кількості смертельних і важких випадків внаслідок ДТП, темп згаданого зниження з певного моменту сповільнився, але в деяких країнах встановлено навіть зростання кількості смертельних випадків. Не було розв’язано й головних проблем БДР.

Найбільшу загрозу БДР становили такі чинники:

• надмірна й неадекватна умовам руху швидкість;

• уживання алкоголю та інших хімічних речовин, що знижують спроможність водія керувати;

• участь у ДР молодих і малодосвідчених водіїв;

• участь у ДР пішоходів, велосипедистів і мотоциклістів;

• недостатня видимість КТЗ й інших учасників ДР;

• недостатній рівень використання захисних пристосувань (ременів безпеки, шоломів тощо);

• неадекватний захист людей під час ДТП як рішеннями конструкції КТЗ, так і дорожньої інфраструктури (так звані “пробачаючи” – ті, що пробачають помилки людей, КТЗ й інфраструктура);

• наявність місць концентрації ДТП на перехрестях, уздовж доріг і в населених пунктах (так звані “чорні плями” або “погибельні місця”).

Комісія ЄС також констатувала, що реалізація Першої і Другої програм (згаданих вище) не зменшила наявні у Європі відмінності. Найбільш важливими з невирішених проблем щодо таких відмінностей є:

• різний рівень загроз під час дорожнього руху в окремих країнах ЄС. У країнах ЄС із найбільшою аварійністю ризик загинути у ДТП приблизно в 7 разів вищий, ніж у країнах із найнижчою аварійністю;

• різний рівень загрози життю на різних видах транспорту. Приблизно 90 % усіх ДТП на транспорті відбувається на автодорогах. Інакше кажучи, той, хто для подорожі країнами ЄС обере автомобіль, а не літак, обере й 10-кратно більший ризик потрапити у ДТП; якщо ж мандрівник віддасть перевагу автомобілю, а не поїзду, то рівень ризику зросте 20-кратно. Ці співвідношення ризиків стають ще гіршими, якщо мандрівник рухається по території країн ЄС пішки або на велосипеді чи мотоциклі;

• різний рівень загрози життю для різних учасників ДР. На дорогах країн ЄС у ДТП найчастіше гинуть ті, хто їде в автомобілях (57 %). Проте ризик загинути особливо високий у іншій групі учасників дорожнього руху – незахищених (уразливих). У деяких країнах ЄС загроза загибелі незахищених учасників дорожнього руху приблизно в 9 разів вища, ніж у тих, хто їде в автомобілях (водії, пасажири) (37).

Економічні аспекти вирішення проблем БДР також викликають занепокоєння громадськості й інституцій ЄС. Фінансові втрати від аварійності в ЄС оцінюють на рівні 100 млрд. €, а повні соціально-економічні збитки становлять приблизно 160 млрд. € на рік. Це становить приблизно 2 % річного сукупного національного продукту (далі – СНП) усіх країн ЄС.

Зважаючи на прогнозоване збільшення інтенсивності ДР, наявність суспільно визнаних засобів поліпшення ситуації у сфері БДР, неадекватність вкладених у БДР коштів і досягнених результатів (вкладено близько 5 % суми загальних втрат від ДТП), в ЄС ухвалено рішення щодо розроблення нових, більш ефективних стратегій поліпшення показників БДР.

У правовому полі Маастрихтської угоди ЄС у майбутніх програмах розвитку системи БДР сконцентрує увагу на таких основних напрямках:

• розробляння або змінювання правових приписів у сферах, що належать винятково до компетенції ЄС;

• використання фінансових інструментів, наявних у розпорядженні ЄС, для підтримування профілактичних заходів і стимулювання вживання;

• створення системи обміну інформацією про найкращі профілактичні рішення й підтримку їхнього впровадження;

• подальше удосконалення європейської бази даних “CARE” про ДТП та їхні наслідки;

• моніторинг змін стосовно загроз і небезпек на автодорогах, успішності НДР;

• пропаганда безпечного поводження суб’єктів в ДР і безпечних засобів транспорту.

Відповідальність за реалізацію зазначених вище заходів покладатимуть на органи ЄС і національні органи влади країн-членів ЄС. Однак органи ЄС мають намір сприяти аналізу й обміну досвідом з ними, а також діяти на двох інших функціональних рівнях, а саме:

• уніфікування штрафних санкцій за порушення ПДР (особливо: перевищення швидкості й зловживання алкоголем);

• підтримка нових технологічних рішень, які поліпшують БДР.

Третя програма підвищення рівня БДР у країнах ЄС під назвою “Партнерство заради безпеки”, опублікована й актуалізована в березні 2004 року, декларує амбіційну мету знизити до 2010 року кількість загиблих у ДТП на 50 %. Програма передбачає систематичну роботу й реалізацію декількох десятків заходів таких основних напрямків:

- стимулювання учасників ДР дотримуватись дисципліни;

- впровадження досягнень технічного прогресу;

- поліпшення дорожньої інфраструктури;

- підвищення безпеки вантажного й пасажирського комерційного автотранспорту;

- поліпшення роботи рятувальних служб щодо потерпілих у ДТП;

- стимулювання підписання Європейської хартії БДР.

Підсумовуючи результати всієї багатопланової роботи, яку ведуть у ЄС щодо БДР, слід оцінити її позитивно.

Досвід багаторічної діяльності ЄС у сфері БДР необхідно ретельно вивчити та запровадити в Україні, зважаючи на її європейські прагнення, наявність невирішених проблем у сфері БДР і спільне законодавство – “Європейську Угоду, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, відкриту для підписання у Відні 8 листопада 1968 року” з поправкою 2, яка набула чинності 27.01.2001 року (35).

2) Стан дорожньої аварійності в Україні.

У 1990 році кількість загиблих у ДТП становила 9616 осіб та 53,5 тисячі постраждалих. Протягом наступних 5 років спостерігався спад, спричинений зокрема нафтовою та паливною кризами та економічним спадом. З 1995 року має місце тенденція до зростання кількості загиблих, поранених і кількості ДТП.

Тільки у 2004 році в Україні зареєстровано понад 45 тис. ДТП, у яких загинуло майже 7 тис. і поранено близько 54 тис. чоловік. Кожний шостий-сьомий з травмованих в ДТП вже не повертається до нормального життя і потребує постійної соціальної опіки з боку держави. Ці дані з кожним роком мають характер збільшення. Але щоб побачити загальну картину й вирахувати середнє арифметичне кількості аварій щомісяця, подивимось статистику (11).