Скачать

Дитяча проституція в Україні

Введення

Взагалі проституція - це загальносвітове явище з глибоким історичним корінням. В умовах цивілізованого суспільства дитяча проституція перетворилася на проблему. Маючи біологічну основу, проституція не має аналогів в тваринному світі і є чисто людським феноменом. Тісно пов'язана з культурою, проституція протистоїть їй як щось чуже і вороже. Культура постійно оновлюється і видозмінюється, зберігаючи кращі досягнення. Проституція залишається майже не зачепленою прогресом, гальмує його своїм низовинно-примітивним початком.

Питання доступної любові постійно залишається актуальним, і причини його обговорення, як в середовищі фахівців, так і винесення на суд громадськості в різні епохи істотно не розрізнялися: у чому причина проституції, і як з нею боротися? У розгляді теми використаний сучасний підхід сексології для аналізу надзвичайно поширеного соціального явища, безумовно, що має пряме відношення до статевого життя людини. При цьому особливість полягає в тому, що статеве життя в суспільстві змінюється услід за розвитком інших сфер життя, а проституція – ні.


I. Історія дитячої проституції

1. Храмова проституція

Храмова проституція — найраніші приклади

У стародавньому світі повсюдно була поширена священна проституція в храмах. Відомо, що храмова проституція в Єгипті, Вавілоні, Греції і інших стародавніх державах мала глибоко релігійне значення. Перші документально підтверджені випадки такої проституції мали місце в Месопотамії і відносяться приблизно до 2300 року до нашої ери. А вже звідти храмова проституція розповсюдилася по всьому Ближньому Сходу.

Храмова проституція — самі недавні приклади

У деяких країнах храмова проституція збереглася до наших днів. Скотт відзначає, що "ні в одній країні в світі релігійна проституція не процвітала сильніше, ніж в Індії, і ні в одній країні вона не збереглася довше в умовах прогресу цивілізації". Є численні докази того, що храмова проституція збереглася і в двадцятому столітті. Терстон, якого цитує Скотта, приводить безліч випадків, запозичених з судових справ про діяльність дева-даси (служниць богів), — так називають танцівниці при храмах Таміла. У зв'язку з одним такою справою в суді, "обвинувачений, Мадіга з округу Белларі, оголосив свою неповнолітню дочку присвяченою в басави, влаштувавши її брак з ідолом". Як з'ясувалося, басави "практикують безладні стосунки з чоловіками".

Повії — самі юні

У історії дитяча проституція існувала завжди. Траплялося, що храмовим повіям було по шість-сім років.

2. Стародавній Схід

У Стародавньому Китаї хлопчиків вже з чотирилітнього віку навчали «прекрасному мистецтву пасивної педерастії». Борделі з маленькими дівчатками і хлопчиками були широко поширені в стародавньому світі і продовжують існувати і понині. Китайські хлопчики, що займаються проституцією, по звичаю отримували благо славлення Чжу Вана, бога содомії. Без сумніву, самими юними повіями всіх часів були немовлята в публічних будинках Стародавнього Риму. Є відомості, що в борделях були "невідлучні від грудей матері немовлята". Імператор Доміциан заслужив схвалення сучасників за те, що він спробував викоренити всі види дитячої проституції. У Есиваре — кварталі повій японської столиці Едо — для фелляции спеціально містили маленьких дівчаток. Завдяки різного роду домислам, гейші, що займають високий суспільний статус, були доступні лише для вагинального коїтусу.

Які асоціації викликає словосполучення "якнайдавніша професія"? Нічні метелики...А священнодіяння, богоугодна справа - не хочете?

3. Дитяча проституція у Стародавній Греції

Дитяча проституція існувала в різні часи. Ще у Стародавній Греції серед філософів побутувало уявлення про те, що розум і знання передаються через сексуальні контакти. Тому старші чоловіки займалися сексом із хлопчиками і вважали, що таким чином до хлопчика переходить мудрість і наснага. Відомо також, що в Японії й Китаї хлопчики грали жіночі ролі в театрах. Їх малювали, вбирали у жіночий одяг, навчали жіночості. А після виступів могли пропонувати для сексу. Якщо хлопчача проституція пішла з давньогрецьких шкіл і азійських театрів, то витоки дівчачої виділити важче, оскільки дівчат досить рано видавали заміж. Батьком жіночої проституції вважається давньогрецький імператор Солон, який у 559 році до н. е. створив офіційний інститут проституції. Він вирішив наповнювати казну, експлуатуючи жіночі тіла. Імператор легалізував будинки розпусти, проститутками були рабині. У борделі продавали дітей і самі батьки, там їх навчали обслуговувати клієнтів, подобатися, співати, декламувати вірші. Навіть в Японії ще не так давно — у XIX, XX ст. — батьки продавали дітей для навчання проституції. Дівчат продавали на рівні зі свійськими тваринами й прирівнювали до вартості худоби. Японія мала цілі квартали, де дівчата росли й училися бути гарною повією чи гарною гейшею. Варто також згадати існування релігійної проституції. До нашого часу в Індії й Непалі дівчат віддають у монастирі на “служіння” богу: там вони танцюють, співають і використовуються монахами для задоволення сексуальних потреб. Потім таких дівчат продають у борделі. І хоча на законодавчому рівні ці дії переслідуються, та через кастовий устрій — духовні служителі стоять дуже високо на ієрархічній сходинці — у країні й досі закривають на це очі.

4. Дитяча проституція в Україні

Якщо говорити про Україну, то існування і розвиток проституції пов’язаний із розвитком проституції у царській Росії. 1843 року проституція тут була легалізована, але займатися цим ремеслом дозволялося дівчатам із 17 років. Молоді повії прагнули бути старшими, а старші жінки намагалися здаватися молодшими, бо знали, що є попит на малолітніх. Повіям видавали жовтий квиток і брали на облік. За всеросійським переписом 1889 року було зареєстровано 17 603 проститутки. Серед них більше половини засвідчили, що працювали в цій сфері до 18 років, а четверта частина — до 16. Ще тоді жінки вказали на причини: перший сексуальний контакт із застосуванням грубого насильства, бідність, вплив подруги або старшої сестри, потреба у грошах на випивку. І сьогодні ця тенденція має місце. Дослідження й опитування, проведені в різних країнах, показали: 75—80 % повій були примушені до сексу в ранньому віці, зґвалтовані або зраджені в сім’ї; інші брали приклад із матері, сестри чи подруги; а деякі шукали гроші для наркотиків й алкоголю. У кінці XIX століття в Росії розвинувся аболістичний рух, який привів до змін у законодавстві щодо проституції: мінімальний вік для можливої роботи повією — 21 рік. Уже тоді зрозуміли, що це ненормально, коли молоді жінки залучені до проституції. Однак Перша світова війна, революція, голод, розруха призвели до збільшення сиріт. Часто ці діти опинялися на вулиці, а опинившись на вулиці, шукали заробітку: жебракували, крали, надавали секс-послуги. Побільшало проституток. Тому в 1919 році при Наркомі соціального забезпечення створили комісію з боротьби з проституцією: робота передбачала залучення до праці й підвищення освітнього рівня проституток. А 1921 року Дзержинський переконав Леніна у потребі боротьби з безпритульністю. Були створені спеціальні заклади освітнього типу, колонії, військові училища. На той час армія безпритульних дітей складала 5 мільйонів. У 30-ті роки в країні вже проводили масові облави на проституток. Примусово, без права повернення, їх направляли на роботи у створені для цього поселення. Дітей також направляли у будинки закритого типу: напіввійськові-напівтюремні заклади. Та Друга світова війна відволікла увагу на військові події. Так було до 60-х років: у 1961 році до Кримінального кодексу СРСР увели статтю про кримінальну відповідальність за організацію проституції та втягування неповнолітніх у проституцію. Таким чином держава визнала існування цієї проблеми. У наш час на дитячу проституцію існує попит: залучають і дівчат, і хлопців. Дівчата працюють повіями з 14—15 років, хоча існують випадки залучення дітей і в 5—7 років. Як засвідчило останнє дослідження, працюють і 13-річні хлопчики. У Києві відомі випадки, коли хлопчиків 12—14 років продавали для комерційного сексу біля гей-клубів. Загалом же дітей, залучених у проституцію, — 10—30 % від загальної кількості повій. Дітьми цікавляться педофіли. Неуспішні чоловіки, ті, з яких у дитинстві знущалися, насміхалися, і які не можуть знайти нормальний контакт із жінкою чи з чоловіком, шукають фізично й морально слабших партнерів. Ними стають діти: доступні, менші, їх можна принизити, вдарити. Дитячій проституції сприяє і поширення СНІДу, бо шукачі сексу на стороні бояться бути інфікованими і вважають дитину здоровішою. Насправді ж діти більше вразливі до хвороб, аніж дорослі. І нарешті, азіатські чоловіки мають хибне уявлення, що секс із молодою дівчиною, особливо незайманою, дає сили, енергію й здоров’я. В Україні до проституції залучають безпритульних дітей. У Києві працювала благодійна їдальня. До неї почали приїжджати машини, сутенери силою і погрозами забирали 12—14-річних дітей і вивозили їх на Кільцеву дорогу займатися проституцією. Причиною дитячої проституції стає й насильство вдома, незаконна експлуатація дитячої праці батьками, коли вони свідомо виштовхують дитину заробити на пляшку. Боячись повертатися додому, діти шукають способів вижити на вулиці. Відомі також випадки, коли самі батьки продавали дітей, мовляв, іди, покатайся з дядями на машині, бо “дядя” привіз горілку. Інший випадок, коли на дорогу виставляли п’ятикласницю-сироту свої ж односельці. Або коли студентка, не маючи коштів для оплати навчання, організувала набір “на роботу” дівчат без комплексів. Сексуальні послуги неповнолітніх дешевші. Якщо в дорогих готелях повії коштують 200 доларів, то дитину можна купити за 5 доларів. Ці діти працюють у найнебезпечніших місцях: на вокзалах, великих кільцевих дорогах Одеси, Криму, навколо Києва, на трасах, зупинках дальнобійників, у саунах і квартирах. Крім дітей вулиці, які шляхом продажу власного тіла намагаються вижити, продають себе й діти із благополучних родин. Так вони прагнуть здобути гроші на якусь річ. Так, у Японії серед підлітків існує суперництво, в кого найкрутіша модель стільникового. Батьки не дають на такі речі грошей, ось вони і знайшли свій спосіб заробити: сідають у кафе, починають посміхатися старшим чоловікам, показуючи, що не проти контакту, а потім домовляються про вартість послуги. У Київському міському притулку для неповнолітніх, який належить Міністерству внутрішніх справ (до них надходять київські діти вулиці, діти, які були продані або втекли), 80—85 % дітей мають венеричні хвороби. Отже, вони вже мали сексуальні стосунки. Якось із притулку втекло кілька дівчат. Виявилося, подруга розповіла, що за 5 хвилин можна заробити нормальні гроші, отже, смачно поїсти в МакДональдсі. Чому дівчата погодилися? Справа в тому, що діти вулиці вже були битими, голодними, терпіли знущання, тому додатковий фізичний біль для них — не такий страшний, порівнюючи з грошима, які вони можуть отримати. Цих діток важко реабілітувати. Вони не знають про венеричні хвороби й психічні розлади. Тому сьогодні головне завдання наших служб — вилучати дітей із вулиці. А ще треба відроджувати духовні цінності українців, піднімати мораль молоді. У статті використана інформація, надана Ольгою Володимирівною ШВЕД — представником міжнародної організації “Ecpat International” для регіону СНД. Організація працює над ліквідуванням дитячої порнографії і торгівлі дітьми з метою сексуальної експлуатації.


ІI. Школярі: особливості виховання

Чинники, що впливають на виникнення дитячої проституції у дітей підлітків

Основне завдання освіти - дати кожній дитині, з урахуванням його психофізичних можливостей, той рівень освіти і виховання, який допоможе йому не загубитися в суспільстві, знайти своє місце в житті, а також розвинути свої потенційні здібності.

Кількість школярів, яких виділяють, як що вчаться з девіантною поведінкою, на жаль, з кожним роком зростає, тому що збільшується число провокуючих чинників, сприяючих формуванню поведінки, що відхиляється.

Дана проблема вже перестала бути тільки психолого-педагогічною. Вона стала соціальною. І свідоцтвом тому є ухвалення протоколу до Конвенції про права дитини. У ній записано, що профілактика бездоглядності і правопорушень - це система соціальних, правових, педагогічних і інших мерів, направлених на виявлення і усунення причин і умов, сприяючих бездоглядності, безпритульності, правопорушенням і антигромадським діям неповнолітніх.

У систему профілактики бездоглядності і правопорушень неповнолітніх входять комісії у справах неповнолітніх і захисту їх прав, органи управління соціальним захистом населення і органи управління освітою, установи опіки і опікування, організації охорони здоров'я, служби зайнятості і органи внутрішніх справ. Проте для того, щоб профілактична діяльність тих або інших служб була ефективною, необхідно усвідомити, що поведінка, що відхиляється, має складну природу, обумовлено різноманітними взаємодіючими чинниками.

2. Вікові статеві особливості дітей і підлітків 8-18 років

У юнацькому віці кожному неминуче доводиться усвідомити свої сексуальні устремління і сформувати своє відношення сексуальної чутливості, що зародилася, – це важливий компонент юнацької самосвідомості. Відносини молодих людей до своїх сексуальних устремлінь може бути різним:

1. Перебільшення фізичних аспектів сексуальності, розрядка сексуальної напруги за допомогою цинічних розмов, сальних анекдотів і тому подібне;

2. Аскетизм, підкреслено презирливе відношення до сексуальної чутливості як до чогось низовинного, прагнення подавити в собі сексуальний потяг;

3. Інтелектуалізм, коли сексуальну чуттєвість вважають «нецікавою», примітивною і тим самим намагаються позбавитися від неї;

4. Розрядка сексуальних потягів в онанізмі (професор сексології Свядощ вважає, що «помірний онанізм (мастурбація) в юнацькому віці зазвичай носить характер саморегуляції статевої функції, сприяє зниженню підвищеної статевої збудливості і є нешкідливим. Але надмірний онанізм може ослабити організм і тому слід уникати чинників, сприяючих статевому збудженню»).

5. Початок статевого життя слідство: а) появи закоханості, або б) сильних сексуальних бажань, або в) як засіб доказ своєї дорослості, як засіб самоствердження і підвищення свого престижу в очах однолітків.

Визначення дитячої проституції як феномена:

1) Вікова градація виходячи із загальних законів становлення сексуальної свідомості і фізіологічної статевої зрілості можна умовно виділити три вікові групи дівчаток-повій:

а) дівчатка від 8 до 11 років. У нормі цей вік характеризують понятійна стадія сексуальної свідомості, статева незрілість, конвенційний (договірною) рівень моральності, тобто поняття "Що таке добре, що таке погано" нав'язує або активно виховує навколишнє соціальне середовище;

б) дівчатка 11-14 років. У нормі цей вік характеризують романтична стадія сексуальної свідомості, період пубертату, активного статевого дозрівання, що супроводжується високою гормональною насиченістю крові, формуванням вторинних статевих ознак, пробудженням лібідо, конвенційний рівень моральності;

в) дівчатка 14-16 років. У нормі цей вік характеризують еротична стадія сексуальної свідомості, закінчення юнацтва і вступ до дітородного віку, автономний рівень моральності, тобто здатність самостійно рефлексувати, оцінювати і осмислювати, позитивні і негативні чинники соціального середовища. Через характерний для юнацького максималізму вік оцінки і результати рефлексії не завжди адекватні.

Таким чином вивчивши чинники, що впливають на відхилену поведінку дітей підлітків, я виділила основні, найбільш значущі: біологічні, психологічні, соціально-психологічні. Велику роль в розвитку дитини грають взаємини в сім'ї. Для того, щоб дізнатися причини появи проституції, треба спочатку вивчити чинники по яких відхиляється дитяча поведінка від норми. Величезне значення мають вікові статеві особливості дітей і підлітків від 8 до 18 років. Відношення молодих людей до своїх сексуальних устремлінь грають велику роль в розвитку психологічних відносин між однолітками і іншими людьми.


III. Підліткова проституція

1. Проблема і особливості дитячої проституції

«Серед всіх жахів життя, серед всіх страждань і кошмарної потворності її, чи не найжахливішою гримасою цього життя здається нам передчасне доросле обличчя дитини, що продає або продається на панелі і в будинках розпусти», що отупіло, - так писав на початку XX століття один з наших співвітчизників. Пройшло понад 80 років, а дитяча проституція і порнографія не тільки не пішли в минуле, але придбали ще більші масштаби в нашому суспільстві. Це обумовлюється поряд причин, зокрема, лібералізацією статевої моралі, ослабленням соціального і правового контролю з боку держави, а також падінням престижу інституту сім'ї і материнства в сучасному суспільстві.

Термін «проституція» походить від латинського prostitutio -осквернення, обезчещення. Проституція (вступ до статевого зв'язку за плату) це один з різновидів статевої деморалізації, іншими проявами якої вважаються вступ до статевого зв'язку осіб, що не досягли статевої зрілості, вступ до випадкових статевих зв'язків, безладне статеве життя.

Різні види деморалізації у сфері статевої поведінки неповнолітніх особливо поширені серед дівчаток, про що свідчить кількість дефлорованих дівчаток 12-13 літнього віку, число звернень неповнолітніх з приводу виробництва аборту, розповсюдження серед них венеричних захворювань.

Проблема дитячої проституції посилюється виробленою за роки радянської влади тезою «в Росії сексу немає», а значить, немає і дітей, що надають оплачувані сексуальні послуги. Хоча якщо звернутися до минулому, то по звіту Петербурзького лікарський-поліцейського комітету, в 1889 році в Росії серед офіційно зареєстрованих повій число дітей у віці до 18 років складало 31%; у 1909г. їх стало вже більше 45%. А притулки петербурзьких будинків милосердя вже в 1910г. приймали дітей, що займаються продажем свого тіла, починаючи з 13 років, хоча по статуту там повинні були міститися діти старше 16 років. Залишалася гострою проблема дитячої проституції і в 20-х роках.

У СРСР які-небудь відомості і наукові знання про проституцію практично були відсутні. У «Словнику російської мови» проституція, як втім, і добродійність, значиться елементом експлуататорського суспільства і розуміється як «продаж жінками свого тіла з метою добути кошти для існування».

Хоча розрізняють чоловічу і жіночу; дорослу і дитячу проституцію, найбільш вивченою є жіноча проституція. Жінки, які вступають на цей шлях, є товаром, їх тіло - об'єктом купівлі-продажу. Здатність жінки привертати чоловіків - це її «капітал», який обачливо інвестується з метою отримання максимального прибутку. Початковою причиною приходу жінок в цю сферу бізнесу є наявність попиту на «сексуальні послуги», за які чоловіки платять і які найчастіше надають жінки. У Росії проституція не переслідується, оскільки немає кримінального законодавства, що забороняє цю діяльність, а ось, наприклад, в США передбачені репресивні заходи для жінок, що займаються проституцією, у вигляді затримання або арешту.

Кажучи про дитячу проституцію, всі нечисленні наукові вітчизняні джерела розглядають як основний об'єкт сексуальної діяльності дівчинку-повію, замовчуючи, що в суспільстві існує і інший вид дитячої проституції - гомосексуальна проституція. При цьому хлопчики можуть надавати платні сексуальні послуги як «професіоналів», для яких це заняття є постійним і основним джерелом заробітку; «хлопчиків по виклику», що підробляють таким чином; «хлопчиків на підхопленні», які час від часу отримують дохід від наданих ними послуг. Їх називають альфонсами. Є лише приблизні дані про їх чисельність. У 1996 р. в Москві було близько 100 підлітків, що заробляють на життя у такий спосіб. Поза сумнівом, що в сьогодення, час у зв'язку з соціально-побутовими умовами, що змінилися, їх стало набагато більше. У місяць альфонсів мають близько 400-600 дол., не рахуючи безкоштовної їжі і подарунків. Пані, які користуються послугами підлітків-альфонсів, - це, як правило, розведені жінки від 35 до 55 років.

У Росії немає законів, що забороняють проституцію, але існує дуже тісний зв'язок між проституцією, законом і злочином. Проституція, як і порнографія - один з механізмів перекладу аморальної поведінки в злочинне. Як свідчить практика, повії рано чи пізно переступають рамки закону, причому скоювані ними злочини часто обтяжуються сексуальним садизмом.

Не розробленість державних і наукових підходів до усвідомлення самої проблеми дитячої проституції, бездіяльність соціальних, медичних і правових служб на тлі захоплених описів красивого життя і невимірних доходів валютних повій і ділків порнобізнесу в засобах масової інформації, відсутність грамотного статевого виховання в школі і безпорадність батьків в сім'ї ставлять дітей перед необхідністю самостійно вирішувати цю проблему, робити свій власний вибір.

Безграмотне рішення цієї проблеми самими дітьми через їх юний вік і малий соціальний досвід приводить до сумних наслідків, на яких іноді зосереджують свою увагу державні, суспільні і приватні організації. До таких наслідків можна віднести: підірване дитяче здоров'я, обтяжене побоями, кримінальними абортами, венеричними захворюваннями, Снідом, наркоманією і пияцтвом; зв'язки із злочинним світом і настання кримінальної відповідальності за досконалі правопорушення і злочини; сексуальну комерцію, пов'язану з перевезенням і продажем дітей за рубіж; психічні травми, що ведуть до руйнування особи дитини.

У Конвенції ООН про права дитини, яка підписана і наший країною, статтею 34 зафіксовано, що «держави-учасники зобов'язуються захищати дитину від всіх форм сексуальної експлуатації і сексуального спокушання». Проте до теперішнього часу практично ніяких реальних кроків у напрямі вироблення і здійснення державної політики відносно дітей і підлітків, що займаються проституцією, зроблено не було.

Жоден з наукових колективів країни на сьогоднішній день не займається вивченням проблеми дитячої проституції. Розроблено законодавство про охорону прав дітей, різні міністерства і відомства із залученням учених і практиків займаються розробкою національного плану дій, де окремим рядком виділена проблема «Діти, що знаходяться в особливо скрутних умовах», проте сфера знеособлених статевих відносин в це поняття не включається, хоча право на життя, вільне від сексуальних домагань, дарувало дитині від народження.

В результаті в суспільстві зміцнюється свідомість того, що заняття проституцією — суто особиста справа кожного, яке за свідченням багатьох підлітків є суспільно корисним заняттям, оскільки вносить позитивний внесок до зняття соціальної напруженості між людьми. Але є і оборотна сторона такого вільного вибору. Приведемо лише деякі факти. Так, за останні п'ять років в Росії більше двох тисяч неповнолітніх мам убили своїх новонароджених дітей; від самотніх малолітніх матерів поступає в будинки дитини близько шести тисяч дітей в рік.

Відомо, що проблема проституції має глибоке культурне, політичне і соціально-економічне коріння, тому для розробки найбільш ефективного механізму захисту дитини від будь-якої форми сексуального домагання необхідно знати історію цієї проблеми.

Даний соціальний феномен зафіксований в історії в VI в. до н. э., хоча швидше за все це явище існувало і раніше, і пов'язаний з ім'ям Солона, який вважається першим відомим організатором публічних будинків, оскільки він купував жінок і пропонував їх в «загальне користування» за внесення певної плати.

Проституція почала зароджуватися ще в первісні часи і існувала у вигляді культу у різних народів, і, як суспільне явище, вона постійно збільшувалася в масштабах. Вже в середньовічній Європі церква була вимушена миритися з цим явищем, визнаючи його неминучість.

Рівень проституції різко виріс в результаті розвитку капіталістичних суспільних відносин, і масштаби цього явища почали викликати серйозний неспокій. У останній третині XIX в. були розроблені методи регламентації і способи медико-поліцейського нагляду з метою упорядкувати і по можливості обмежити даного роду відношення. Проте політика заборон виявилася малоефективною.

У дореволюційній Росії повії складали особливий шар суспільства, так званих «розрядних жінок». Вони зобов'язані були вставати на облік в поліції, здавати паспорт, а замість нього отримували «жовтий квиток» — офіційне свідоцтво того, що жінка вже не належала до «порядних». Всі «розрядні жінки» були зобов'язані регулярно проходити медичні огляди.

Причини проституції активно вивчалися в перші роки Радянської влади, проте в період сталінської диктатури дослідження були припинені і поновилися лише в 60-і рр. XX сторіччя. У відкритому друці результати досліджень з цієї проблеми почали публікуватися зовсім недавно. Стало відомо, що в порівнянні з 20-ми рр. минулого століття істотно змінилися і громадська думка по відношенню до проституції, і соціально-психологічний портрет повії, і мотиви заняття цим ремеслом, і вік, і категорії повій.

Атмосфера сексуальної вседозволеності, що панує в підлітковому і молодіжному середовищі XX століття, приводить до появи нових страшних понять — «загальні дівчатка», «діти дискотек», тобто діти, що народилися в результаті безладних статевих контактів і зв'язків. У Щорічному звіті Департаменту сім'ї, жінок і дітей значиться, що в 1990 р. органами внутрішніх справ виявлено більше 12 тис. неповнолітніх наркоманів, повій, гомосексуалістів. Причому, як наголошується в документі, ці дані явно занижені — висока латентна (прихована) проституція. Так, вважають фахівці, тільки в Москві число дітей, що займаються проституцією, складає не менше 10 тисяч.

Таким чином, сьогодні проституцію, і в першу чергу дитячу, необхідно розглядати перш за все як щонайгострішу соціальну проблему, як один з видів соціальної патології, який виділяється по наступних ознаках: віддача себе багатьом особам; віддача себе за винагороду; повна байдужість до особи одержуючого сексуальні послуги.

У цьому аспекті можна дати наступне визначення проституції, це форма девіантної поведінки, що виражається в безладних, знеособлених, позашлюбних статевих відносинах, здійснюваних за плату.

Особливість проституції як поведінки, що відхиляється, полягає в тому, що це явище зумовлює взаємозв'язані з ним інші соціальні відхилення: алкоголізм, пияцтво, злочинність, адміністративні правопорушення, соціальний паразитизм, аморальна поведінка, самогубства.

Про дитячу проституцію говорять у тому випадку, коли її ознаки вперше виявляються до досягнення дитиною 18 років.

Поведінка дітей, що займаються проституцією, принципово відрізняється від поведінки дорослих повій. До найбільш характерних відмінностей можна віднести наступні:

- Неусвідомленість здійснюваних вчинків. На відміну від дорослих повій, усвідомлено і цілеспрямовано ведучих антисоціальний спосіб життя для отримання доходу, у дітей як основні мотиви заняття проституцією виступають такі, як прагнення до самоствердження; цікавість; бажання виглядати дорослими.

- Отримання оплати за свою працю в різних формах. Якщо дорослі повії винагороду за свою працю отримують, як правило, виключно в грошовому виразі, з дітьми часто розраховуються речами, косметикою, спиртними напоями, вечерею в ресторані, сигаретами і ін.

- Продаж свого тіла в будь-якому місці за бажанням статевого партнера. Тоді як дорослі повії зазвичай мають для надання сексуальних послуг певні умови (постійна квартира, що знімається, місця в готелях і ін.), діти займаються проституцією, як правило, на вокзалах, в салонах автомобілів, підвалах, під'їздах, на горищах і т.д.

- Ухвалення дитиною при наданні сексуальних послуг великих доз алкоголю або наркотичних речовин. Дитині нерідко ставиться в обов'язки пити з своїм клієнтом якомога більше і при цьому обпоювати своїх клієнтів, особливо таких, яких можна пограбувати на крупну суму.

- Заняття проституцією з вимушеною перервою, оскільки
час від часу діти потрапляють, наприклад, в приймачі-розподільники, притулки або примусово повертаються до батьків.

- Залякування, шантаж підлітка можливим обнародуванням заняття проституцією перед значущою групою однолітків, батьками або шкільним колективом у разі відмови займатися цим видом діяльності.

- Правовий нігілізм підлітків, що полягає в тому,
що в число друзів підлітка, як правило, входять кримінальні елементи: фарцовщики, валютники, наркомани, сутенери, але нікого з них вони не вважають злочинцями і не пов'язують себе із злочинним світом.

Розглянувши проблему і особливості підліткової проституції, я зрозуміла, що це вона існує з давніх часів. Але в останнє ця проблема загострилася. В даний час в країні немає законів, що забороняють проституцію. У суспільстві зміцнюється свідомість того, що заняття проституцією – суто особиста справа кожного.

Особливості дитячої проституції полягають в тому, що в більшості випадків діти не усвідомлюють правильності своїх вчинків.

Щоб уникнути таких наслідків за дітьми потрібний контроль з боку дорослих. Діти і підлітки, які займаються цим «бізнесом», вступили на такий шлях унаслідок неправильного виховання і безконтрольного відношення з боку дорослих.

2. Типологія проституції. Дитяча і підліткова проституція і кримінал

До проблеми виявлення причин дитячої проституції звертаються як вітчизняні, так і зарубіжні учені: медики, психологи, соціологи і ін.

Аналізуючи вітчизняний і зарубіжний досвід, виділимо основні причини дитячої проституції. Їх можна розділити на три групи: генетичні, або їх ще називають фізіологічні, соціальні і психологічні.

Генетичні теорії розглядають вплив спадкових чинників, що приводять дітей до заняття проституцією. Біофізіологічні теорії пов'язують вибір «професії повії» з певним морфоконституційним типом людини.

За даними учених XIX в. У. Тарновського, В. Окорокова і ін.(1), що піддали повій антропометричним і біологічним дослідженням, було встановлено, що хоча дана категорія справляє загалом враження миловидних і навіть красивих дівчат, при детальнішому вивченні виявляється ряд фізичних недоліків: наприклад, переважання лицьових розмірів над головними, що дає можливість зробити висновок і про менший об'єм мозкових мас, що йдуть в збиток як розумовому, так і етичному розвитку людини, що надає сексуальні послуги; існування фізичних ознак звироднілості, таких як неправильні форми в розвитку черепа, сідлоподібне і незрощене верхнє небо, аномалії вух, зубів, кінцівок, асиметрія особи і ін.

На підставі цих фізичних особливостей був зроблений про те вивід, що з біологічної точки зору повії — це категорія природжено-порочних жінок, які можуть бути охарактеризовані як «хворобливі або недорозвинені істоти, загострені несприятливою спадковістю, що представляє безперечні фізичні або психічні ознаки звироднілості, всього що різкіше проявляють своє відхилення від нормальних жінок у відсутності етичних уявлень і в статевому відправленні».

Психологічні теорії дають різне пояснення природи проституції, перш за все дитячої. Теорії особових рис підкреслюють наявність у індивіда певних якостей, що приводять його до такого роду суспільної поведінки, а саме залежність; труднощі у відносинах з однолітками; відсутність прагнення до освіти.

Мотівационно-потребностні теорії вважають, що заняття проституцією є другорядною потребою, на перше ж місце висувається задоволення потреб в грошах, а також в реалізації сексуальних бажань. Психодинамічні теорії зв'язують тягу до заняття проституцією з прагненням подавити негативні переживання підлітка, такі як відчуття провини, страху, тривожності, що виникають в ранньому дитинстві в результаті спотвореного сімейного виховання.

Трансактний аналіз розглядає заняття проституцією як одну з «ігор», яка сприяє досягненню індивідом своїх, як правило, деструктивних цілей. Ці цілі закладаються батьками в ранньому віці у формі життєвого сценарію особи, внаслідок чого виробляється певний тип сценарної поведінки, змінити яке буває практично неможливо.

На відміну від біологічних і психологічних теорій, які розглядають проблему проституції на рівні розвитку і становлення конкретної особи, тобто на мікрорівні, соціальні теорії вивчають цю проблему на макрорівні (взаємозв'язок з соціальною політикою держави, культурними і етнічними нормами суспільства, економічними умовами) і на мезорівні (взаємини дитини з різними соціальними групами).

На макрорівні проституція обумовлена, в першу чергу, соціально-економічною обстановкою в країні, залежно від якої вона переживає свої підйоми і спади. У періоди високого безробіття або інфляції вона зростає, оскільки низька заробітна плата або її відсутність штовхає людину, зокрема дуже юного віку, до надання сексуальних послуг, до участі в порнофільмах і ін. Серед соціальних груп для дитини найбільш значущою є сім'я. Тому коли говорять про схильність його до заняття проституцією на мезорівні, то виділяють наступні причини:

- неблагополуччя сім'ї. Аналіз соціологічних опитів сімей, де були виявлені діти, що займаються проституцією, показав, що взаємини між батьками і дітьми носили емоційно знеособлений характер або приймали форму фізичного або психічного насильства над дитиною; у
більшості сімей не проводився контроль за дітьми з боку батьків або контроль приймав жорсткий характер, що провокує протидію дитини встановленим вимогам, і приводив до конфліктних ситуацій; у більшості сімей спостерігалася серйозна матеріальна потреба і тривале безробіття батьків; серед членів сім'ї часто виявлялися раніше судимі люди з кримінальним минулим; для більшості сімей характерний низький культурний рівень;

- відсутність сім'ї, відсутність кого-небудь з батьків, наявність в сім'ї вітчима або мачухи;

- раннє залучення дітей до спиртних напоїв, сексуальні домагання з боку дорослих. Дані соціологічних опитів професійних повій, проведених в 1975 р. в США, показали, що в дитинстві практично всі вони були спокушені, зґвалтовані батьками або родичами, примушені до співжиття з чоловіками старшого віку, а потім кинуті;

- бажання стати матеріально незалежними від сім'ї;

- сексуальна активність підлітка, позбавленого матеріальної і сімейної підтримки;

- недостатня інформованість підлітка про статеві відносини. На підставі досліджень Д. Бойера і Дж. Джеймса(2), проведених в 1978 р. серед підлітків, що надають сексуальні послуги, було виявлено, що 63% отримали первинний поштовх до заняття проституцією, почерпнув збочену інформацію про сексуальні відносини від друзів або в результаті випадкового власного досвіду. У них були відсутні знання про контрацепцію, венеричні захворювання;

- безконтрольність і байдужість адміністрації освітніх установ до позашкільних занять дітей.

Дуже часто в категорію повій потрапляють випускники дитячих будинків, які через розпад системи початкової професійної освіти, куди могли б піти вчитися діти з низьким освітнім рівнем, підвищення престижу освіти у вузах, де колишні випускники дитячих будинків просто не конкурентноздатні, високого рівня безробіття і практично повної відсутності роботи для неповнолітніх вимушені шукати інші джерела засобів існування.

Якщо підліток не дістає належного схвалення соціально прийнятними способами, не може реалізувати себе в соціально значущій діяльності, не потрапляє у поле зору педагогів і вихователів, то відбувається підміна соціальних норм антисоціальними, соціально значущій діяльності —