Скачать

Загальний стан збройних сил провідних країн світу та суміжних держав, напрямки їх реформування та розвитку

РЕФЕРАТ

На тему: "Загальний стан збройних сил провідних країн світу та суміжних держав, напрямки їх реформування та розвитку"


Вступ

Загальний розвиток воєнно-політичної обстановки в світі та розширення спектру ризиків і загроз для європейської безпеки визначає прагнення Заходу діяти в напрямку формування більш ефективного механізму забезпечення колективної безпеки та захисту спільних інтересів з опорою, насамперед, на Північноатлантичний альянс та створення воєнного компоненту Європейського союзу. З метою уникнення знаходження в «буферній зоні» між США/НАТО – на заході і «Союзом Росії і Білорусі» – на сході та забезпечення реалізації курсу на інтеграцію до європейських і євроатлантичних структур, Україні необхідно враховувати геостратегічний баланс сил, який складається на сьогодні в Європі. Визначальними чинниками, що впливають на формування воєнно-стратегічної обстановки в Європі є розширення Північноатлантичного альянсу за рахунок країн ЦСЄ, при одночасному реформуванні його командної структури та практичній реалізації концепції Міжнаціональних оперативних сил (МОС); формування оборонно-політичного союзу європейських країн у рамках Євросоюзу та регіонального угруповання військ Союзу Росії і Білорусі на Західному стратегічному напрямку; реформування національних збройних сил країн ЦСЄ з метою досягнення сумісності з ОЗС НАТО в Європі, а також проведення операції Сил стабілізації в Боснії і Герцеговині та миротворчої операції в Косово.


1.Загальний стан ОЗС НАТО, національних збройних сил провідних країн блоку та ОЗС ЄС, напрямки їх реформування та розвитку

Протягом 1999–2000 рр. керівництво Північноатлантичного союзу в основному завершило перехід на нову командну структуру ОЗС НАТО в Європі, створивши нові органи управління у Північній та Південній Європі.

Нова військова структура НАТО складається з двох Верховних головних (стратегічних) командувань: ВГК ОЗС НАТО в Європі та ВГК ОЗС НАТО на Атлантиці.

До складу ВГК ОЗС НАТО в Європі входять два головних (регіональних) командування: ГК ОЗС НАТО у Північній Європі та ГК ОЗС НАТО у Південній Європі, які мають визначені зони відповідальності, а також чотири командування видів збройних сил і сім об’єднаних (субрегіональних) командувань. (Слайд №)

Остаточно визначено місце трьох нових країн-членів НАТО у командній структурі альянсу (Польща і Чехія – в зоні відповідальності ГК ОЗС НАТО у Північній Європі,Угорщина – в зоні відповідальності ГК ОЗС НАТО у Південній Європі) та їх внесок у формування основних компонентів ОЗС НАТО.

При цьому, підрозділи, виділені зі складу ЗС трьох нових членів альянсу до сил негайного реагування НАТО, з 1 січня 2001 року будуть офіційно передані до складу мобільних сил (МС) НАТО, в результаті чого кількість бойових батальйонів, що знаходяться в розпорядженні командування МС, збільшиться з 10 до 12.

Остаточний термін приведення в оперативну готовність формувань, виділених до складу сил швидкого розгортання НАТО (ОАК СШР НАТО), – 1 січня 2003 року (10 бркбр ЗС Польщі, 4 бр ШР ЗС Чехії, 25 мбр ЗС Угорщини). Водночас, найбільш боєздатні підрозділи планується привести в оперативну готовність до початку 2001 року. В результаті цього, кількість бойових бригад у складі ОАК СШР НАТО збільшиться з 30 до 33 одиниць, а кількість бойових літаків у складі повітряного компоненту СШР – з 550 до 600 одиниць.

У складі головних оборонних сил НАТО, до яких відноситься решта з’єднань і частин ЗС нових членів альянсу, найбільш значна роль у планах НАТО відводиться німецько-датсько-польському армійському корпусу «Північний Схід». (Слайд №)

За планами командування НАТО, остаточне приведення нової структури управління у повну готовність до застосування планується завершити на початку 2003 року. Тим самим, керівництво альянсу розраховує завершити створення гнучкої системи управління, здатної забезпечити ефективне застосування коаліційних ЗС у збройних конфліктах різної інтенсивності, включаючи участь у миротворчих операціях як в зоні відповідальності НАТО, так і поза її межами.

Значної реорганізації зазнала система управління бойовими діями авіації і протиповітряної оборони (УБДА і ППО) НАТО, яка є підсистемою контролю повітряного простору і управління повітряним рухом. Концептуальна суть цієї трансформації полягає у переході від системи «NADGE» до системи «ACCS»(1), де процеси управління діями авіації та засобами ППО технологічно поєднані.

Основу нової об’єднаної системи УБДА і ППО НАТО «ACCS» складають:

11 стаціонарних Об’єднаних центрів повітряних операцій (ОЦПО), з них чотири – у підпорядкуванні командування ОВПС НАТО у Північній Європі, п’ять – у підпорядкуванні командування ОВПС НАТО у Південній Європі, один – у підпорядкуванні командування ВПС Франції, один – у підпорядкуванні командування ВПС Великобританії;

один мобільний ОЦПО (Рамштейн, ФРН) для забезпечення можливості швидкого розгортання системи УБДА і ППО за межами зони відповідальності НАТО.

Подальший розвиток системи УБДА і ППО НАТО буде здійснюватись за рахунок розгортання нових ОЦПО на території нових країн-членів НАТО (на теперішній час, кожна з трьох країн знаходиться в зоні відповідальності визначеного ОЦПО, а саме: Польща – ОЦПО-2 «Калькар» /ФРН/; Чехія – ОЦПО-4 «Месштеттен» /ФРН/; Угорщина – ОЦПО-5 «Поджіо-Ренатіко» /Італія/).

Введення системи «ACCS» до експлуатації планується закінчити до 2002 р., а приведення її до повної оперативної готовності – до середини 2005 р.

Створення у новій командній структурі НАТО об’єднаних командувань (органів управління третього рівня) фактично означає втілення в життя концепції Міжнаціональних оперативних сил (МОС), яка надаватиме можливість штабам даного рівня проводити комплексну операцію з застосуванням різних видів збройних сил.

У загрозливий період, на основі штабу об’єднаного командування (ОК), який фактично є ядром штабу МОС, формуватиметься контингент Міжнаціональних оперативних сил. Основу контингенту МОС складатимуть сухопутні війська, які призначені для передачі в оперативне підпорядкування штабу ОК (національні – від ЗС країни, на території якої розташовано штаб; багатонаціональні – зі складу сил реагування НАТО або інших контингентів, які формуватимуться). До складу контингенту МОС також можуть бути включені багатонаціональні авіаційні та морські компоненти, що знаходяться в підпорядкуванні командувача регіональним командуванням та виділятимуться штабу ОК за розпорядженням командувачів видами збройних сил.

На стадії формування знаходяться ядра штабів МОС, що створюються на основі базових штабів НАТО (регіональних командувань в Північній і Південній Європі та командування ударним флотом НАТО на Атлантиці /на базі корабля управління ВМС США «Маунт Уітні»/).

Імплементацію Концепції МОС (МС 389/1) передбачається завершити протягом 2004–2005 рр.

В рамках реалізації натовської концепції Європейського компоненту безпеки і оборони (ЄКБО) продовжується робота з опрацювання сучасного механізму взаємодії НАТО і ЗЄС при управлінні кризовими ситуаціями в Європі. В основу даного механізму покладено принцип використання сил та засобів НАТО при проведенні операції під егідою ЗЄС, який виходить зі спільного усвідомлення нинішньої неспроможності європейців самостійно проводити широкомасштабні миротворчі операції. Враховуючи, що наявний на сьогодні великий технологічний розрив між США та їх європейськими союзниками зберігатиметься достатньо тривалий час, очевидно, що даний принцип залишатиметься базовим і після створення в рамках ЄС власної ефективної військової структури.

Подальшого розвитку набуває процес реалізації Спільної європейської політики безпеки і оборони (СЄПБО), в рамках якого (в тісній координації з НАТО) створюватимуться Європейські оборонні сили ЄС.

На підставі рішень Хельсінкського (грудень 1999 р.) та Португальського (червень 2000 р.) саммітів ЄС визначені головні напрямки діяльності Євросоюзу з метою набуття автономної здатності до проведення миротворчих операцій. Зокрема, прийнято рішення про формування до 2003 року контингенту збройних сил Європейського союзу (сил швидкого реагування) чисельністю до армійського корпусу (до 60 тис. чол.) з власними структурами управління, розвідки, бойового та тилового забезпечення, а також приданими авіаційними та морськими компонентами. Відповідно до існуючих поглядів, європейські оборонні сили повинні бути в готовності до застосування протягом 60 діб та мати змогу автономно проводити операцію протягом одного року, з додатковою можливістю ротації контингенту через рік.

До кінця 2000 року в рамках Ради ЄС (на базі відповідних тимчасових органів, які вже створені) передбачено створити постійні політичні та воєнні органи (Постійний комітет з питань політики та безпеки, Воєнний комітет, Військовий штаб).

Водночас, досягнуто домовленості щодо створення до 2003 року контингенту поліцейських сил для застосування у складі миротворчих місій чисельністю 5 тис. осіб, з яких 1 тис. поліцейських має знаходитись у 30-добовій готовності до застосування (решта – у 60-добовій).

Рішення щодо формування європейських оборонних сил повинно бути опрацьовано до кінця 2000 року та прийнято на самміті ЄС в грудні ц. р. в Ніцці.

Остаточно, формування європейської оборонної складової планується завершити до 2003 року.

Перехід на нову командну структуру НАТО та набуття європейцями оборонних можливостей (в рамках ЄС) сприятиме удосконаленню національних ЗС у напрямку їх мобільності, взаємосумісності та ефективності, а також розвитку ЄКБО в рамках НАТО. В цілому, відповідно до вимог сучасної воєнної стратегії НАТО, збройні сили країн-членів альянсу повинні бути готові до проведення одночасно двох широкомасштабних військових операцій.

Виходячи з цього, основними напрямками реформування збройних сил провідних країн НАТО є:

– модернізація та удосконалення ядерного компонента збройних сил Великобританії та Франції (перегляд існуючого рівня стратегічних ядерних сил та визначення їх мінімально необхідного рівня для проведення політики «ядерного стримування»);

– структурне реформування сил загального призначення (Франції, Великобританії, ФРН, Бельгії, Данії) з метою оптимізації організаційно-штатної структури і кількісних параметрів ЗС, вдосконалення системи управління та зв’язку;

– скорочення загальної чисельності військ, при пріоритетному розвитку авіаційних, протиповітряних і високо мобільних сухопутних компонентів ЗС (СНР, СШР, мобільних сил тощо) та стійкому зростанні бюджетних асигнувань на потреби оборони (перш за все, у Великобританії, Туреччині, Канаді, Чехії, Угорщині, Італії, Люксембурзі, Нідерландах і США);

– поступовий перехід до професійної армії (Франція, Італія, ФРН);

– підготовка підрозділів для проведення миротворчих операцій;

– створення системи стратегічного перекиду сил та засобів у віддалені регіони;

– послідовне переозброєння на засоби високоточної зброї;

– комплексний розвиток систем управління, сил та засобів АСУ військами та зброєю, розвідки та РЕБ;

– вдосконалення форм, сил та засобів інформаційної боротьби;

– створення системи тилового забезпечення на далеких відстанях та на тривалий період.

Реформування та розвиток ЗССША продовжують здійснюватись згідно з концепцією «Чотирирічний оборонний огляд» (1997–2001 роки). В основному плануючому документі ОКНШ ЗС США – рамковій концепції «Joint Vision 2020»/JV2020 («Спільне бачення 2020»), визначені основні напрямки будівництва ЗС США до 2020 року. Концепція «Concept for Future Operations» («Спільні операції майбутнього»), в свою чергу, визначає основні напрямки трансформації ЗС США з метою найбільш ефективного та комплексного використання ЗС країни на початку ХХІ сторіччя.

В оприлюдненій у травні 2000 року концепції ОКНШ ЗС США «Спільне бачення – 2020» зазначається, що Сполучені Штати, не змінюючи зовнішньополітичного курсу, прагнуть зберегти за собою роль світового лідера і продовжують заявляти про себе як про державу, що має інтереси в усьому світі, які захищатиме будь-якими засобами, у т.ч. з використанням збройних сил. Нова концепція висвітлює концептуальні підходи до основних напрямків будівництва та застосування збройних сил, вирішення проблем захисту американських інтересів на заморських ТВД.

У сухопутних військах реформування передбачає: створення високомобільних з’єднань сухопутних військ здатних до швидкого перекидання у будь-який регіон світу; забезпечення їх домінування над противником в усьому спектрі можливих операцій: від миротворчих – до участі у повномасштабних бойових діях на ТВД. Відповідно до рекомендованого варіанта будівництва збройних сил армія США збереже 10 боєготових дивізій. Буде прискорена реалізація плану «Армія-ХХI», що внесе революційні зміни в боєздатність військ у результаті впровадження сучасних інформаційних технологій. Для досягнення цієї мети планується суттєво посилитипотенціал з’єднань та частин сухопутних військ

Реформування військово-повітряних силздійснюється відповідно до концепції «Глобальне застосування: вигляд ВПС 21 сторіччя», згідно з якою військово-повітряні сили у майбутніх конфліктах повинні вирішувати задачі: забезпечення переваги над противником у повітрі та космосі; застосовування проти конкретних цілей оптимального складу сил. Основна суть реформування – створення 10 експедиційних повітряних з’єднань (ЕПЗ), призначених для вирішення завдань у кризових регіонах за планами як штабу БАК, так і регіональних командувань. Згідно з новим планом, буде створено географічний зв’язок між окремими оперативними авіаційними крилами, авіагрупами та ескадрильями, що входять до складу активного компоненту ВПС та резерву. ЕПЗ планується підсилити стратегічними бомбардувальниками (до 100) дальнього радіусу дій. Крім цього, у ВПС США йде об’єднання підрозділів винищувальної і бомбардувальної авіації з тим, щоб спростити структуру бойового керування. Буде скорочена чисельність підрозділів, які задіяні у ППО материкової частини США.

У військово-морських силах розроблений документ під назвою «Вперед… з моря» відповідно до якого визначені основні завдання ВМС: контроль морських просторів і завоювання переваги на морі; забезпечення стратегічного стримування, стратегічного перекидання та передової присутності на морі. Крім того, головним завданням сил загального призначення ВМС залишається підтримка їх у високій бойовій готовності до ведення спільних з СВ та ВПС операцій у складі об’єднаних угруповань – експедиційних сил. Основна увага сучасної концепції використання ВМС приділяється їх залученню у прибережних зонах поблизу кризових районів (так званих «експедиційних війн» по захисту національних інтересів) з головним завданням – забезпечити панування на морі і перевагу у повітряному просторі над акваторіями в районах конфліктів у прибережних водах і у повітряному просторі над самим узбережжям на глибину дальності дії високоточної зброї кораблів і літаків палубної авіації (1200–1800 км від берега).

Водночас, продовжується структурна реорганізація ВМС, яка викликана скороченням бюджету на потреби ВМС. Скорочується кількість бойових кораблів за рахунок виведення з бойового складу застарілих кораблів. Водночас до бойового складу ВМС включаються нові кораблі різних класів, в основному носії високоточної зброї, бойові можливості яких дозволяють замінити одним декілька кораблів старих типів.

В найближчому майбутньому зусилля ВМС США будуть спрямовані на продовження передової присутності експедиційних сил у передових районах у складі оперативних флотів (ОФ) з метою контролювання і запобігання кризам та негайного реагування «усією міццю з моря» у випадку невдачі залякування та початку регіонального конфлікту.

Сучасна роль морської піхоти щодо присутності у передових районах та дій «проти берега» є унікальною і буде постійно зростати. Крім того, з’явилась тенденція щодо використання морської піхоти в якості сил швидкого розгортання, особливо під час проведення спільних операцій і навчально-бойових заходів з країнами ЦСЄ та АТР. Активно впроваджується нова концепція «Корабель-ціль-маневр» (Ship-to-Objective Maneuver), яка передбачає нанесення удару по віддаленим від узбережжя об’єктам противника силами МП без попереднього захоплення берегового плацдарму.

Реформування та розвиток ЗС Великобританії здійснюються згідно з новою програмою МО Великобританії «Стратегічний оборонний перегляд», яка визначає основні цілі та завдання національних ЗС, пріоритетні напрямки їх подальшої розбудови, а також роль та місце збройних сил у майбутній системі національної безпеки. Новим елементом даної програми є розвиток військового співробітництва з країнами ЦСЄ та СНД.

Передбачається створення об’єднаних сил швидкого реагування (ОСШР), які включатимуть елементи об’єднаних сил швидкого розгортання, а такожз’єднання та частини СВ, ВПС і ВМС, підрозділи бойового та матеріально-технічного забезпечення. Це дозволить Великобританії брати участь одночасно в двох миротворчих операціях з контингентами сухопутних військ до 15 тис. чол. в кожному. Для посилення можливостей ОСШР створено: об’єднане авіаційне крило літаків ВМС та ВПС, об’єднане вертолітне командування. Термін оперативної готовності нового об’єднання ЗС визначено середину 2001 року.

Головною метою реорганізації сухопутних військ є створення високомобільних з’єднань, оснащених сучасними зразками озброєння і військової техніки та спроможних вирішувати завдання у складі багатонаціональних сил угруповань ОЗС НАТО на Європейському ТВД, здійснювати оборону країни та самостійно і ефективно діяти за межами зони відповідальності альянсу. При цьому, загальна чисельність СВ буде збільшена на 3300 чол., в основному, за рахунок розгортання додаткових підрозділів бойового та матеріально-технічного забезпечення (зв’язку, інженерних, тилових тощо).

Реорганізація та модернізація військово-повітряних сил Великобританії спрямовані, перш за все, на підготовку сил до участі в операціях «проекції сили», внаслідок чого головна увага приділяється збереженню збалансованого складу авіації, в тому числі: ударних літаків, літаків ППО, морської авіації, ДРЛВ, літаків-заправників та вертольотів пошуку і рятування. Головними напрямками зосередження зусиль з реформування ВПС є вдосконалення системи управління і технічна модернізація. Центральне місце в плані посилення ударних можливостей ВПС Великобританії відводиться програмі «Єврофайтер».

Розвиток британських військово-морських сил здійснюється на основі перспективного плану розвитку ВМС «Стратегічний план на 2000–2015 роки» і спрямований на поступовий відхід від проведення великомасштабних бойових дій на океанському просторі та перехід до проведення операцій, перш за все, в прибережних районах. На сучасному етапі, основна увага зосереджена на розвитку основної тріади флоту – ударних авіаносних груп, атомних підводних човнів та амфібійно-десантних сил, оскільки з введенням у 1999 році до бойового складу ВМС четвертого ПЧАРБ типу «Вейнгард» командування ЗС Великобританії завершило реалізацію програми модернізації стратегічних сил і протягом принаймні 10–15 років не планує будівництва нових аналогічних систем.

Реформування та розвиток ЗС ФРН здійснюється в рамках програми Федерального міністерства оборони «Бундесвер – продовження розвитку в ХХІ столітті: основоположні засади фундаментального відновлення.»

Реформа включає комплекс заходів з реорганізації Бундесверу протягом наступних 10–15 років. Очікується, що остаточну програму реформування ЗС ФРН буде затверджено ще до кінця 2000 року. План реформування, який охоплює питання структури, чисельності, завдань і озброєння Бундесверу, отримає фінансове обґрунтування і забезпечення. Після прийняття загального плану реформи буде затверджена (очікується на початку 2001 р.) нова «Концепція озброєння Бундесверу», а також «Концепція нової дислокації ЗС ФРН».

Реорганізація збройних сил передбачає, перш за все, значне їх скорочення – із сьогоднішніх 320 тис. військовослужбовців має залишитися 277 тис. осіб. (у тому числі 150 тис. у підрозділах сил кризового реагування). Значно зменшується число військовослужбовців строкової служби, причому передбачено поступове скорочення їх чисельності до 77 тис. в 2004 р., а в подальшому до 53 тис. в 2010 р. (тривалість строкової служби теж зменшується – з 10 до 9 місяців).

Значних змін зазнає система управління Бундесверу, яка буде організована відповідно до сучасних вимог та принципу поєднання адміністративного і оперативного контролю за виконанням оперативних завдань різними установами (відомствами). З цією метою, пропонується:

· розширити повноваження Генерального інспектора Бундесверу;

· створити Об'єднану службу забезпечення (Базис збройних сил) на яку покладаються завдання: планування і управління бойовими діями; організація підтримки бойового застосування збройних сил; організація об'єднаного тилового забезпечення; ведення розвідки; топогеодезичне забезпечення; управління службою фельд'єгерів; організація військової підготовки і навчання; автотранспортне забезпечення; організація захисту від зброї масового ураження;

· реорганізувати Центральне медичне відомство Бундесверу;

· удосконалити систему територіальної оборони країни шляхом реорганізації семи існуючих військових округів в чотири округи.

.

Скорочення збройних сил особливо позначиться на загальній структурі сухопутних сил. Схема управління військами, яка діяла до цього часу (командування сухопутних сил – корпус – дивізія – бригада) змінюється. Штаби корпусів будуть звільнені від обов'язків адміністративного управління.

Після відповідної реорганізації, сухопутні сили матимуть в своєму складі вісім дивізійних еквівалентів, з них:

п'ять важких дивізій (танкові або мотопіхотні);

одну дивізію для виконання спеціальних операцій (складатиметься із двох повітрянодесантних бригад і командування спеціальних сил /бригадного рівня/);

одну дивізію для проведення аеромобільних операцій;

командування підтримки (дивізійного рівня), до складу якого увійдуть частини бойового забезпечення: артилерійські, інженерні війська, тилові підрозділи);

Розвиток ВПСпередбачає реорганізацію організаційно-штатної структури, вдосконалення системи оперативного управління силами та засобами, модернізацію старого повітряного парку та закупівлю нових сучасних літаків, поліпшення системи тилового забезпечення ВПС.

Продовжується приведення в оперативну готовність спільного американо-німецько-нідерландського оперативного з’єднання протиракетної та протиповітряної оборони, основним призначенням якого є швидке розгортання системи ПРО і ППО у кризових регіонах поза межами зони відповідальності НАТО.

Розбудова ВМСздійснюється відповідно до програми розвитку військово-морських сил «Флот 2005». В ході другого етапу реорганізації (1995–2005 рр.) продовжується скорочення чисельності кораблів (до 93 одиниць), проводиться оптимізація структури військово-морських сил та оснащення їх сучасним озброєнням.

Триває будівництво чотирьох підводних човнів проекту «212» (введення до бойового складу планується у 2002–2005 рр.), фрегатів нового покоління проекту «124» (введення до бойового складу планується у 2002–2005 рр.). У 2000–2007 рр. на озброєння ВМС надійде 5 з 15 корветів К-130, оснащених найсучаснішим радіоелектронним обладнанням.

У рамках створення багатонаціональних військових формувань, продовжується формування німецько-італійської альпійської бригади, створено спільний німецько-датсько-польский армійський корпус та німецько-американське з’єднання ППО.

Розвиток та реформування ЗС Франції продовжує здійснюватись відповідно до військової реформи країни, яка розрахована на період до 2015 року та проводиться у три етапи (перший – 1997–2002 рр., другий – 2002–2008 рр., третій – 2008–2014 рр.). Основні напрямки реформи: модернізація сил ядерного стримування; реформування сил загального призначення; перехід до професійної армії та нової моделі збройних сил; реструктуризація оборонної промисловості; удосконалення системи управління територіальною обороною.

Реформування збройних сил Франції здійснюється відповідно до Закону про військове програмування збройних сил на період 1997–2002 рр. та на подальшу перспективу (перший етап). Основна увага приділятиметься переведенню національних збройних сил на професійний принцип комплектування військ. Остаточний перехід ЗС Франції на професійну основу (включаючи національну жандармерію) передбачається здійснити до 2002 року.

У розвитку сил ядерного стримування основну увагу буде приділено модернізації та удосконаленню засобів доставки ядерних зарядів – надводних кораблів та підводних човнів, а також літаків стратегічної авіації. Програма модернізації морського компонента передбачає будівництво до 2008 року чотирьох ПЧАРБ нового покоління типу «Тріомфан», які будуть оснащені балістичними ракетами (БРПЧ) М-45 (на теперішній час на озброєнні ВМС прийнято два підводних човни нового покоління – «Тріомфан» і «Темерер»). Прийняття двох інших ПЧАРБ заплановано у 2003 та 2008 роках відповідно.

Триває виконання заходів з прийняття на озброєння ВМС нового АВБА «Шарль де Голь». Перші 10 палубних літаків «Рафаль» (із 60 запланованих) надійдуть на озброєння авіаносія в 2000–2001 рр., останні 50 – починаючи з 2004 року.

З прийняттям в 2005 році на озброєння ВПС нових багатоцільових літаків «Рафаль», передбачається поетапна заміна літаків «Міраж 2000 N», які на теперішній час складають авіаційний компонент тактичних ядерних сил ЗС Франції.

В рамках реформування та розвитку сухопутних військ створено два нових оперативних командування (Командування сил наземних дій і Командування тилового забезпечення); остаточне завершення переходу військ з дивізійної на бригадну структуру; реформовано територіальні командування (військові райони). Водночас, тривають заходи з подальшої професіоналізацію та скорочення загальної чисельності військ (до 2002 року – до 138,5 тис. чол.), переоснащення сухопутних військ сучасними зразками озброєння та військової техніки.

Розвиток та реформування ВПС включає: удосконалення організаційно-штатної структури, системи управління ВПС та наземних систем обробки супутникової інформації; розширення можливостей ВПС з використання супутникової розвідувальної інформації; прийняття на озброєння нових та модернізацію існуючих авіаційних засобів.

При цьому, головна увага приділяється виконанню чотирьох основних функцій: ядерного стримування, попередження, перекиду військ та захисту території.

Розвиток та реформування ВМС буде здійснюватись у напрямку удосконалення організаційно-штатної структури спеціалізованих командувань військово-морських сил Франції (протягом першої половини 2000 року на базі спеціалізованих командувань /військово-морських дій, протичовнових дій та мінно-тральних сил/ сформовано об’єднане командування надводних сил), поступового оновлення корабельного складу та оснащення ВМС новими системами озброєння.

Структури забезпечення ВМС мають об’єднатися навколо єдиних ВМБ Брест та Тулон.

Значна увага приділяється введенню до бойового складу ВМС нового АВБА «Шарль де Голь» та підготовки до будівництва другого АВБА (2002–2012 рр.).

Реформування та розвиток збройних сил Туреччини здійснюється в рамках загальнонаціональної Системи планування, розробки програм та формування бюджету.

Основою оборонного планування ЗС Туреччини є «Національна військова стратегія Туреччини» (НВСТ), яка розробляється Генеральним штабом. В рамках НВСТ і з урахуванням пропозицій (заявок) командувачів видами ЗС розробляється «План стратегічних цілей» (ПСЦ) – концептуальний документ, який визначає бойовий та чисельний склад, оперативні та матеріальні потреби ЗС на 10-ти річну та 25–30-ти річну перспективи.

Технічна модернізація ЗС Туреччини здійснюється в рамках «Десятирічної програми закупок і поставок» на період 1999–2008 рр. Вона містить близько 1300 проектів щодо придбання озброєння і військової техніки для ЗС Туреччини, загальна вартість яких складає 67 млрд. дол. США.

Оборонними проектами найвищого пріоритету в Туреччині визначені:

- впровадження об’єднаної автоматизованої системи зв’язку ЗС Туреччини ТАФІКС;

- впровадження тактичної системи зв’язку району бойових дій ТАСМУС;

- створення об’єднаної автоматизованої системи спостереження за надводною обстановкою «Далекий горизонт»;

- придбання 19 розвідувальних комплексів на базі безпілотних літальних апаратів;

- створення супутникової системи розвідки і спостереження.

Розвиток та реформування сухопутних військ здійснюються на основі «Плану модернізації СВ», розрахованого на 1999–2008 рр.

Основними напрямками розвитку СВ залишатимуться: підвищення мобільності та вогневої моці; вдосконалення можливостей з розвідки, виявлення місцеположення та ідентифікації противника в глибині бойового порядку; підвищення живучості військ на полі бою; поліпшення процедур бойового управління і контролю за рахунок автоматизації; вдосконалення процесів оперативного і мобілізаційного розгортання; вдосконалення можливостей з проведення спеціальних (антитерористичних, правоохоронних, розвідувально-диверсійних тощо), миротворчих, гуманітарних операцій, в тому числі під егідою НАТО, ОБСЄ та ООН.

Розвиток та реформування ВПСздійснюватиметься шляхом вдосконалення організаційно-штатної структури частин і підрозділів, модернізації авіаційного, ракетного та радіолокаційного озброєнь в рамках реалізації «Плану модернізації ВПС» і «Десятирічної програми поставок і закупок».

Підвищення бойових можливостей системи ППО Туреччини здійснюється за рахунок надходження у підрозділи ППО сучасних винищувачів F-16С, ЗУР «Рапіра», 35-мм ЗУ «Ерлікон», сучасних мобільних трикоординатних РЛС виявлення повітряних цілей.

Розвиток та реформування ВМСздійснюватиметься у напрямку подальшого нарощування їх бойових можливостей за рахунок введення до бойового складу нових та модернізації наявних кораблів флоту і вертольотів авіації ВМС.

Основними напрямками модернізації ВМС залишатимуться: поступове скорочення корабельного складу в рамках його кардинального оновлення; посилення можливостей флоту з ведення надводних та підводних бойових дій, протимінної, протичовнової, протиповітряної оборони (зокрема, із зональної ППО); забезпечення надійного контролю надводної та підводної обстановки; вдосконалення тактики бойового застосування сил флоту, авіації та морської піхоти; поліпшення матеріально-технічного забезпечення ВМС.


2. Загальний стан збройних сил суміжних країн Східної Європи, напрямки їх реформування та розвитку

Збройні сили суміжних країн (Польщі, Угорщини, Словаччини, Румунії) знаходяться у стані глибокого реформування, основними напрямками (відповідно до національних концепцій і програм розвитку та будівництва) є:

– скорочення їх чисельності, при одночасному стійкому збільшенні бюджетних асигнувань на потреби оборони;

– розосередження ЗС по всій території країни (перегрупування військ /сил/ у тому числі і на Східному напрямку, де раніше угруповань військ не створювалось);

– перехід з організаційно-штатних структур «армія-дивізія» на «корпус-бригада» (відповідно до вимог НАТО);

– доведення співвідношення унтер-офіцерського складу до офіцерського 3:1;

– створення мобільних компонентів збройних сил (сил швидкого реагування);

– оснащення з’єднань та частин сучасними видами озброєння та бойової техніки (як правило, західних зразків);

- комплексне удосконалення систем ППО, управління та зв’язку за рахунок модернізації та розвитку національних систем зв’язку, а також закупівлі засобів зв’язку стандартів НАТО.

Реалізація військового аспекту програми подальшого інтегрування до Північноатлантичного союзу на першому етапі передбачає:

– приведення у відповідність до вимог НАТО законодавчої бази;

– приведення у відповідність до вимог НАТО системи управління військами.

На сьогодні, на територіях держав – нових членів альянсу (Польща, Угорщина) здійснюється:

– підготовка об'єктів військової та цивільної інфраструктури, визначених для можливого забезпечення прийняття контингенту зі складу ОЗС НАТО;

– розгортання нових високоефективних засобів контролю за повітряною обстановкою і управління повітряним рухом (на базі РЛС AN/FPS-117) та інтегрування їх в об’єднану систему ППО НАТО в Європі;

– освоєння нових маршрутів польотів літаків далекого радіолокаційного виявлення системи «АВАКС–НАТО», що дає змогу вивчати повітряну та радіоелектронну обстановку на Східному напрямку, в тому числі і на території України (до рубежу Коростень-Житомир-Вінниця).

З метою скорішої інтеграції нових членів НАТО до військової структури альянсу, визначено ступінь їх участі у складі основних компонентів сил загального призначення ОЗС НАТО, а саме: сил реагування, головних оборонних сил та сил посилення.

Реформування та розвиток ЗС Угорської Республікипроводиться згідно з «Програмою стратегічного реформування Угорської Армії», яка розрахована на 10 років та складається з трьох етапів:

1-й етап (2000–2003 pp.) – «Структурні зміни, скорочення особового складу»;

2-й етап (2003–2006 pp.) – «Зростання бойових можливостей та рівня бойової підготовки, початок закупівлі зразків нової техніки»;

3-й етап (2006–2010 pp.) – «Технічна модернізація УА».

У Сухопутних військахпланується: сформувати на базі Головного штабу СВ УА штаб армійського корпусу; розформувати штаби 2 та 3 механізованих дивізій та ліквідувати дивізійну ланку управління; завершити комплектацію Сил швидкого реагування особовим складом; переформувати артилерійську бригаду зі складу 3 мд в окрему корпусну бригаду польової артилерії; сформувати командування сил підтримки АК

У Військово-повітряних силах планується: перерозподілити весь льотний склад ВПС з урахуванням віку та класності; реформувати 59 авіаполк відповідно до стандартів НАТО; модернізувати авіабазу «Кечкемет» в якості резервного аеродрому НАТО та розмістити на ній запасний оперативний центр контролю повітряного простору; розширити можливості авіабази «Сольнок» з метою створення центру авіаперевезень; посилити можливості 12 змішаного зенітно-ракетного полку ППО за рахунок введення до його штату одного зрдн «Містраль-2»; модернізувати літаки МіГ-29; продовжити інтеграцію національної системи ППО до об'єднаної системи ППО НАТО в Європі; закупити та ввести в дію (до 2005 року) три нових потужних стаціонарних РЛС далекого радіуса дії; інтегрувати до складу 64 радіотехнічного полку ППО новий елемент – оперативний центр ППО.

Реформування та розвиток збройних сил Румунії

Процес реформування Румунської Армії (РА) триває у відповідності до «Концепції реструктуризації та модернізації ЗС Румунії» (FARO 2005/2010).

Передбачається, що Румунська Армія зразка 2005–2010 рр. базуватиметься на таких кількісних показниках: загальна чисельність особового складу – 140 ти