Скачать

Топогеодезична прив’язка силами і засобами артилерійських підрозділів

1. Склад, задачі, обов’язки особового складу та приладне обладнання груп самоприв’язки артилерійських підрозділів

1.1 Склад і задачі груп самоприв’язки

Для проведення топогеодезичної прив’язки вогневих позицій і спостережних пунктів у батареях створюються групи самоприв’язки.

Група самоприв’язки вогневої позиції очолюється, як правило, командиром другого вогневого взводу; вона включає в себе двох солдат зі складу гарматних обслуг.

Група самоприв’язки спостережного пункту очолюється командиром взводу управління або командиром відділення розвідки; вона включає в себе двох солдат зі складу відділення розвідки батареї.

Особовий склад групи самоприв’язки зобов’язаний:

- здійснювати топогеодезичну прив’язки вогневої позиції або спостережного пункту по карті (аерознімку) за допомогою приладів;

- знати зміст топогеодезичної прив’язки ВП і СП та вимоги до точності її проведення;

- мати навички у швидкому орієнтуванні на місцевості за допомогою топографічної карти.

1.2 Приладне обладнання груп самоприв’язки

Для виконання топогеодезичних робіт група самоприв’язки може використовувати наступні прилади:

- перископічну артилерійську бусоль ПАБ-2А;

- артилерійський компас;

- двометрову далекомірну рейку з електроосвітленням;

- мірну стрічку для вимірювання відстаней;

- бінокль;

- номограма інструментального ходу (НИХ);

- хордокутомір з циркулем-вимірювачем;

- артилерійський круг АК-3 з МПЛ-50;

- курвіметр;

- артилерійську логарифмічну лінійку (АЛЛ);

- обчислювач топографічний модернізований (СТМ);

- електронні обчислювальні машини (ЕОМ);

- топографічні карти 1:50 000, 1:25 000;

- спеціальні карти 1:100 000 з вдрукованими координатами;

- прилад управління вогнем (планшет).

Крім того, група самоприв’язки спостережного пункту у ряді випадків для прив’язки може використовувати далекомір ДС-1, ДАК-2.

1.3 Розподіл обов’язків особового складу групи при виконанні топогеодезичної прив’язки

Обов’язки особового складу групи при виконанні топогеодезичної прив’язки розподіляються наступним чином.

Начальник групи ставить задачу, керує роботою особового складу групи, контролює польові і вимірювальні роботи і при необхідності особисто працює на приладі.

Перший номер (обчислювач), навчений виконанню обчислень за матеріалами польових вимірювань, в ході топогеодезичної прив’язки ВП (СП) працює на приладі (бусолі, далекомірі), веде запис спостережень і абрис, виконує обчислення і графічні роботи на карті.

Другий номер виставляє рейку на точках за вказівкою начальника групи або першого номера; закріплює на місцевості точки, що прив’язуються кілками; приймає участь у вимірюванні відстаней.


1.4 Порядок постановки задачі начальником групи

– напрямок на північ (або іншу сторону горизонту) по будь-якому предметові;

– місцезнаходження відносно найближчого орієнтира, що чітко виділяється серед інших (від загального до часткового);

– умовне найменування місцевих предметів, орієнтирів;

– положення противника;

– положення своїх військ;

– задачі групи самоприв’язки;

– рішення:

- місце основної гармати;

- дирекційний кут основного напрямку стрільби;

- точку стояння бусолі СОБ;

- точки наводки і орієнтирні точки;

- способи визначення координат і дирекційних кутів;

- початкові контурні точки;

- час закінчення робіт;

- порядок і місце подання результатів прив’язки.


2. Початкові напрямки і кути, що застосовуються в артилерії та взаємозв’язок між ними

;                                                  (2.1)

;                                          (2.2)

;                                          (2.3)

;                                              (2.4)

;                                       (2.5)

де: А                                     – істиний азимут;

Am                                        – магнітний азимут;

a                                           – дирекційний кут;

g                                            – зближення меридіанів;

d                                            – магнітне схилення;

DAm– поправка бусолі,

визначена на місцевості;

DAmК– поправка бусолі,визначена за даними

                                             карти;


3. Визначення величини зближення меридіанів

3.1 Визначення зближення меридіанів по карті для довільної точки на карті

Величина зближення меридіанів для любої точки на карті визначається за формулою:

         (3.1)

де:  – зближення меридіанів для центра листа карти (вибирається із текстової довідки в лівому нижньому куті карти).

 – поправка на віддаленість точки по довготі від центру листа карти (вибирається з таблиці 1) по значенню координати Х точки в км і віддалі Д в км точки від центру листа карти.

Знак «+» – якщо точка на схід від центра листа карти.

Знак «–» – якщо точка на захід від центра листа карти.

Таблиця 1. Таблиця для визначення поправки

Х, км.

Д, км.

5

10

15

20

25

30

4 000

0–00,50–01,10–01,60–02,20–02,70–03,3

4 500

0–00,60–01,30–01,90–02,60–03,20–03,8

5 000

0–00,80–01,50–02,30–03,00–03,80–04,5

5 500

0–00,90–01,80–02,60–03,50–04,40–05,3

6 000

0–01,00–02,10–03,10–04,10–05,20–06,2

6 500

0–01,20–02,50–03,70–04,90–06,20–07,3

7 000

0–01,50–02,90–04,40–05,90–07,40–08,8

7 500

0–01,80–03,60–05,40–07,20–09,00–10,8

8 000

0–02,30–04,60–06,90–09,20–11,60–13,8

3.2 Обчислення величини зближення меридіанів по формулі

Величина зближення меридіанів для любої точки Землі може бути обчислена по формулі:

              (3.2)

де:  – різниця довгот даної точки і осьового меридіану, надана в кутових мінутах;

L – довгота точки (визначається по карті);

L0 – довгота осьового меридіану зони, в якій знаходиться точка; визначається з таблиці 2 або обчислюється за формулою:

;         (3.3)

де N – номер зони, в якій знаходиться точка; обчислюється за формулою:

;            (3.4)

В-широта даної точки (визначається по карті).

Таблиця 2. Таблиця визначення довготи осьового меридіану L0

Довгота точки у межах:Довгота осьового меридіануДовгота точки у межах:Довгота осьового меридіану

L

L0

L

L0

0° – 6°90° – 96°93°
6° – 12°96° – 102°99°
12° – 18°15°102° – 108°105°
18° – 24°21°108° – 114°111°
24° – 30°27°114° – 120°117°
30° – 36°33°120° – 126°123°
36° – 42°39°126° – 132°129°
42° – 48°45°132° – 138°135°
48° – 54°51°138° – 144°141°
54° – 60°57°144° – 150°147°
60° – 66°63°150° – 156°153°
66° – 72°69°156° – 162°159°
72° – 78°75°162° – 168°165°
78° – 84°81°168° – 174°171°
84° – 90°87°174° – 180°177°

Приклад: обчислити зближення меридіанів для точки з координатами: 51°17,1¢ пн. ш., 44°13,0¢ сх. д.

а) Рішення за допомогою артилерійської
логарифмічної лінійки.

1. Використовуючи формули 3.3, 3.4 або таблицю 2, визначити довготу осьового меридіану зони, в якій знаходиться дана точка: =45°.

2. Обчислити величину  = 44°13,0¢ – 45° = – 0°47¢ = –47¢

3. За допомогою артилерійської логарифмічної лінійки виконати множення згідно 2.2:

= (–47¢)*sin (51°17,1¢) = – 36,6¢

для чого:

3.1. Початок (кінець) шкали движка поставити на значення = –47¢ по шкалі чисел NQ+1 корпусу лінійки без урахування знаку.

3.2. Візир центральною рискою поставити на округлене до мінут значення 51°17¢ по шкалі «Sin» на червоній стороні движка.

3.3. Напроти центральної риски візиру на шкалі чисел NQ+1 корпусу лінійки прочитати значення в мінутах (36,6).

4. Перевести значення зближення меридіанів в поділки кутоміру, для чого:

4.1. Не збиваючи положення візиру переміщенням движка встановити під центральну риску візира значення 3,6 по шкалі чисел N движка.

4.2. Напроти початку (кінця) шкали движка по шкалі чисел NQ+1 корпусу лінійки прочитати значення зближення меридіаніву поділках кутоміру (0–10,15 » 0–10,2).

Для точок з північною широтою зближення меридіанівмає той же знак, що і значення .

Відповідь: – 36,6¢ = – 0–10,2.

б) Рішення за допомогою таблиці 3.

1. Використовуючи формули 3.3, 3.4 або таблицю 2, визначити довготу осьового меридіану зони, в якій знаходиться дана точка: =45°.

2. Обчислити величину  = 44°13,0¢ – 45° = – 0°47¢ = –47¢

3. По значенню широти 51°17,1¢ пн. ш. та значенню = – 47¢ по таблиці 3 визначити – 0–10,2 маючи на увазі, що для точок з північною широтою зближення меридіанівмає той же знак, що і значення .

Відповідь: – 0–10,2.

3.3 Визначення зближення меридіанів по графіку

Вхідними даними для визначення зближення меридіанів по графіку є повні прямокутні координати точки, для якої визначається g, округлені:

Х – до десятків кілометрів;

Y – до кілометрів (без номера зони).

Приклад: Визначити зближення меридіанів по графіку для точки з координатами: Х=75 00 180, Y= 3 423 980.

1. Визначити вхідні дані:

Х=7 500 км.

Y=424 км

2. По вхідним величинам увійти в графік, точку перехрестя винести вліво і прочитати значення g = – 1°40¢ (g = – 0–28)


4. Визначення величини магнітного схилення та оцінка магнітометричного стану місцевості

4.1 Визначення величини магнітного схилення

Величина магнітного схилення року визначення обчислюється по даним карти за формулою:

,                             (4.1)

де: – магнітне схилення поточного року;

– магнітне схилення року видання карти (вказується в текстовій довідці у лівому нижньому куті карти);

– річна зміна магнітного схилення в кутових хвилинах (вказується в текстовій довідці у лівому нижньому куті карти, західна – має знак «– «, східна – має знак «+»);

– кількість років, що минули від року видання карти до поточного року.

4.2 Оцінка магнітометричного стану місцевості

Оцінка магнітометричного стану місцевості проводиться з метою встановлення можливості застосування магнітної стрілки бусолі для визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків у даному районі.

В якості основної характеристики магнітометричного стану місцевості приймається максимальне значення градієнта магнітного схилення , яке визначається по ізогонам – лініям однакового магнітного схилення, що зображаються на картах масштабу 1:1 000 000 та 1:500 000 пунктирними лініями малинового кольору або порівнянням магнітних схилень двох суміжних карт крупного масштабу.

а) Визначення по карті масштабу 1:1 000 000 або 1:500 000.

1. Нанести на карту межі району, магнітометричний стан якого оцінюється (мал. 1).

2. Виміряти найкоротшу відстань Sкм (через позначений район) між сусідніми ізогонами, значення магнітного схилення яких відрізняється на 1° (0–17).

3. Обчислити максимальне значення градієнта магнітного схилення за формулою:

. (4.2)

б) Визначення по двом суміжним листам карт.

1. Визначити для поточного року величини магнітного схилення і для кожного листа карти по формулі 4.1.

2. Виміряти відстань між центрами листів карт Sкм.

3. Обчислити максимальне значення градієнта магнітного схилення за формулою:

.        (4.3)

Якщо обчислене максимальне значення градієнта магнітного схилення перевищує допустиме значення – 0–10 на 10 км., – то використовувати магнітну стрілку для визначення дирекційних кутів не дозволяється.

В районах площинних аномалій та точкових аномалій (позначаються на картах масштабу 1:1 000 000 або 1:500 000 малиновою штриховкою і крапками малинового кольору відповідно) використання магнітної стрілки для визначення дирекційних кутів також не дозволяється.

Через значний вплив магнітних збурень на значення магнітного схилення не можна визначати дирекційний кут за допомогою магнітної стрілки бусолі і в районах, географічна широта яких перевищує 65°.


5. Визначення та уточнення поправки бусолі

5.1 Визначення поправки бусолі на місцевості

Поправку бусолі на місцевості визначають шляхом порівняння відомого диреційного кута з магнітним азимутом одного і того ж орієнтирного напрямку.

Дирекційний кут орієнтирного напрямку визначають геодезичним, гіроскопічним або астрономічним способом.

Порядок визначення:

1. Установити ПАБ-2 над точкою, з якої визначено дирекційний кут по віддаленому орієнтиру одним з вищеперелічених способів.

2. Виміряти 5 разів значення магнітного азимута по цьому орієнтиру; після кожного вимірювання збивати положення магнітної стрілки обертанням маховика установочного черв’яка.

3. Обчислити середнє значення магнітного азимута:

4. Обчислити поправку бусолі по формулі:

.                (5.1)

Подпись: ПАБ-2А № К14648
DAm = –1-20_____
Карта: М-36-46-Б__
район: відм. 129,0_
Дата: 19.04.2002 р._
Визначив: л-т Іванов
За даними визначення поправки бусолі заповнюють бірку, яку вкладають у футляр бусолі і використовують (в неаномалійних районах) для визначення дирекційних кутів орієнтирних напрямків у радіусі 10 км від точки її визначення.


5.2 Звірка бусолей у дивізіоні

При переміщення на відстань більш ніж 10 км поправку бусолі необхідно визначити знову. За відсутності часу або неможливості визначити поправку всіх бусолей дивізіону у новому районі, можна визначити поправку для контрольної бусолі дивізіону (підручної батареї) з послідуючим виправленням поправок усіх бусолей шляхом урахування в їх поправку величини зміни поправки контрольної бусолі у новому районі.

Величина зміни поправки контрольної бусолі у новому районі обчислюється по формулі:

,                             (5.2)

де: – величина зміни поправки контрольної бусолі у новому районі;

– значення поправки контрольної бусолі в новому районі;

– значення поправки контрольної бусолі в старому районі.

Величина додається зі своїм знаком до значення поправок решти бусолей дивізіону.

5.3 Уточнення поправки бусолі при переміщенні

Якщо в новому районі неможливо визначити поправку бусолі , то дозволяється, як виняток, в радіусі 30 км користуватися старою поправкою після уведення в неї поправку на зміну зближення меридіанів :

.                              (5.3)


Поправкавибирається з таблиці 1 по значенню абсциси Х точки в км і віддалі Д в км по довготі від нового району до району визначення поправки бусолі (визначається як різниця ординат Y нового і старого районів: Дкм = Yн – Yс).

має знак «+», якщо новий район східніше старого району.

має знак «–», якщо новий район західніше старого району.

Під час проведення топогеодезичних робіт після переміщення в суміжну зону поправка бусолі повинна бути визначена в цій зоні на місцевості. У випадку, коли нема можливості визначити поправку бусолі на місцевості, вона може бути уточнена по формулі:

захід ®схід

,                         (5.4)

захід ¬схід

де:  – поправка на зміну зближення меридіанів, визначається з таблиці 1, взята по модулю;

 – поправка на перехід із зони в зону, вибирається по значенню абсциси Х в км старого району з таблиці 4, взята по модулю.

У формулі 5.4 верхні знаки – при переході із заходу на схід, нижні знаки – при переході зі сходу на захід. Таблиця 4.

Таблиця для визначення поправки до диреційного кута за перехід в суміжну зону

хб

Da

хб

Da
градусиD 10 км

поділки

кутоміра

градусиD 10 км

поділки

кутоміра

2 0001°51,7¢0,54¢0–315 0004°15,1¢0,39¢0–71
2 1001 57,10,530–335 1004 19,00,390–72
2 2002 02,40,530–345 2004 22,90,390–73
  • Астрономии
  • Банковскому делу
  • ОБЖ
  • Биологии
  • Бухучету и аудиту
  • Военному делу
  • Географии
  • Праву
  • Гражданскому праву
  • Иностранным языкам
  • Истории
  • Коммуникации и связи
  • Информатике
  • Культурологии
  • Литературе
  • Маркетингу
  • Математике
  • Медицине
  • Международным отношениям
  • Менеджменту
  • Педагогике
  • Политологии
  • Психологии
  • Радиоэлектронике
  • Религии и мифологии
  • Сельскому хозяйству
  • Социологии
  • Строительству
  • Технике
  • Транспорту
  • Туризму
  • Физике
  • Физкультуре
  • Философии
  • Химии
  • Экологии
  • Экономике
  • Кулинарии
  • Подобное: