Скачать

Формування резервів на покриття кредитних ризиків

Факультет Кредитно - економічний

Кафедра Менеджмент банківської діяльності

Спеціальність "Банківська справа"

Магістерська програма 8105/1 Банківський менеджмент

Форма навчання заочна

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему "Формування резервів на покриття кредитних ризиків"

Київ 2010


РЕФЕРАТ

Дипломна магістерська робота містить 89 сторінок, 30 таблиць, 23 рисунки, список літератури з 84 найменувань, 8 додатків на 24 стор.

"Формування резервів на покриття кредитних ризиків".

Об'єкт дослідження: Спеціальні резерви, що формуються банками для покриття кредитних ризиків.

Предмет дослідження: Економічні відносини, що виникають в процесі формування та використання резервів на покриття кредитних ризиків.

Мета дипломної роботи: З’ясувати проблеми, що виникають в процесі формування і використання резервів, та можливі шляхи їх вирішення. Завданнями роботи є вирішення наступних задач:

- теоретичне дослідження сутності резервування кредитних ризиків та методологій оцінки кредитного ризику і розрахунку розмірів внутрішніх резервів банку на покриття кредитного ризику;

- аналіз діяльності комерційного банку ПАТ КБ "Приватбанк" та інших банків БС України в сегменті спеціального резервування кредитних ризиків у 2003 – 2009 роках;

- обґрунтування шляхів оптимізації вирішення задачі "резерви на кредитний ризик – прибутковість діяльності банку" в умовах наслідків світової фінансової кризи 2008 -2009 років в Україні.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в обґрунтуванні ефективність шляхів оптимізації розмірів створюваних резервів на покриття кредитного ризику за рахунок:

1. Зовнішнього страхування кредитних ризиків позичальниками в страхових компаніях як заходу зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики;

2. Сек’юритизації активів кредитної застави як заходу еквівалентного зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики.

Рік виконання магістерської дипломної роботи - 2009 - 2010

Рік захисту магістерської дипломної роботи - 2010


Зміст

Вступ

1. Сутність кредитного ризику та способи його мінімізації в банку

1.1 Сутність, особливості прояву кредитного ризику, критерії та методи його оцінювання

1.2 Характеристика сучасних способів мінімізації кредитного ризику в банку

1.3 Формування резервів під кредитні ризики, як один із способів мінімізації кредитного ризику

2. Аналіз практики формування банками резервів на покриття кредитних ризиків в ВАТ КБ "Приватбанк"

2.1 Аналіз кредитного ризику в діяльності досліджуваного банку

2.2 Аналіз якості кредитних операцій банку

2.3 Формування та використання банком резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями та нарахованими відсотками за кредитними операціями

2.4 Формування та використання банком резерву за дебіторською заборгованістю

3. Ефективність управління кредитними ризиками через оптимізацію обсягів формування резервів

3.1 Вплив світової кризи ліквідності на Україну та проблеми у сфері формування резервів на покриття кредитних ризиків

3.2 Шляхи вдосконалення процесу формування і використання резервів за кредитними ризиками

Висновки

Список використаної літератури

Додатки


Вступ

У діяльності сучасних комерційних банків України застосовуються наступні види резервів покриття банківських ризиків: внутрішній резервний фонд у складі власного капіталу на погашення можливої збитковості діяльності банку, зовнішній обов’язковий резерв на коррахунку в НБУ гарантування повернення залучених та запозичених коштів клієнтів банку, зовнішній резерв страхування вкладів фізичних осіб в Фонді гарантування вкладів, внутрішні спеціальні резерви компенсацій можливих втрат від активних операцій, які, у свою чергу, поділяються на наступні види резервів:

- під кредитні операції;

- під операції з цінними паперами;

- під дебіторську заборгованість;

- під нараховані доходи від активних операцій, сумнівні щодо їх одержання;

- резерв на всю суму коштів, розміщених на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

- резерв за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках, відкритих у банках-нерезидентах (балансові рахунки 1500, 1580), банки зобов'язані формувати резерв з урахуванням ризику країни.

Аналіз динаміки резервування кредитних ризиків в банківській системі України у передкризовому 2007 та кризових 2008 – 2009 років за даними НБУ показав, що з рівня резервування кредитних ризиків в сумарному кредитному портфелі банківської системи України – 4,0% (2005 - 2007 рр.) його величина зросла на протязі 2008 – 2009 рр. до рівня 15,4% станом на початок 2010 року, при цьому вперше за останні 10 років діяльність банківської системи України збиткова, а сумарний збиток за 2009 рік становить -23,5 млрд.грн.

Актуальність теми магістерської дипломної роботи полягає в тому, що створення внутрішніх резервів кредитних ризиків за рахунок доходів банку та прибутковість діяльності комерційного банку є взаємозалежними та протинаправленими процесами, які потребують дослідження та оптимізації в напрямку досягнення максимального прибутку при мінімально можливому ризику діяльності.

Об'єкт дослідження: Спеціальні резерви, що формуються банками для покриття кредитних ризиків.

Предмет дослідження: Економічні відносини, що виникають в процесі формування та використання резервів на покриття кредитних ризиків в комерційних банках.

Мета магістерської дипломної роботи: З’ясувати проблеми, що виникають в процесі формування і використання резервів на покриття кредитних ризиків в комерційних банках, та запропонувати можливі шляхи їх вирішення.

Для досягнення мети в магістерській дипломній роботі вирішені наступні завдання:

1. У першому розділі:

- визначена сутність, особливості прояву кредитного ризику, критерії та методи його оцінювання;

- систематизовані характеристики сучасних способів мінімізації кредит-ного ризику в банку;

- охарактеризоване формування резервів під кредитні ризики, як один із способів мінімізації кредитного ризику.

2. У другому розділі:

- проаналізована якість кредитних операцій дослідженого банку;

- проаналізоване формування та використання резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями;

- проаналізоване формування та використання резерву на покриття можливих втрат за нарахованими відсотками за кредитними операціями;

- проаналізоване формування і використання резерву за дебіторською заборгованістю.

3. У третьому розділі:

- виявлені проблеми у сфері формування резервів на покриття кредитних ризиків в комерційних банках України на фоні розвитку світової фінансової кризи 2008 – 2009 років;

- запропоновані можливі шляхи вдосконалення процесу формування і використання резервів за кредитними ризиками.

Методами дипломного дослідження були – історичний аналіз, структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистичний аналіз хронологічних рядів параметрів.

Магістерська дипломна робота виконана на матеріалах звітів про діяльність ПАТ КБ "Приватбанк" за 2003 -2009 роки, а також з використанням статистичних матеріалів по показникам діяльності банківської системи України з офіційних Інтернет-сайтів Національного банку України та Асоціації комер-ційних банків України за 2003 - 2009 роки.

Практична цінність отриманих результатів магістерського дипломного дослідження полягає в тому, що практика діяльності окремих банків БС України у 2008 – 2009 роках підтверджує дієвість та ефективність запро-понованих у дипломному проекті шляхів оптимізації (зменшення) розмірів створюваних резервів на покриття кредитного ризику при одночасному підвищенні прибутковості діяльності банку за рахунок:

1. Зовнішнього страхування кредитних ризиків позичальниками в страхових компаніях як заходу зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики;

2. Сек’юритизації активів кредитної застави як заходу еквівалентного зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики.


1. Сутність кредитного ризику та способи його мінімізації в банку

1.1 Сутність, особливості прояву кредитного ризику, критерії та методи його оцінювання

Ризик (з точки зору банку) - це потенційна можливість недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливого впливу зовнішніх або внутрішніх факторів. Такі збитки можуть бути прямими (втрата доходів або капіталу) чи непрямими (накладення обмежень на здатність організації досягати своїх бізнес-цілей). Зазначені обмеження стримують здатність банку здійснювати свою поточну діяльність або використовувати можливості для розширення бізнесу (20).

Ризик (з точки зору Національного банку України) - це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та/або надходження банку. Толерантність до ризику (визначення рівня допустимого ризику) - це визначення того рівня ризику, на який банк погоджується йти для досягнення мети його діяльності та виконання його стратегічних завдань. Рівень допустимого ризику звичайно визначається у внутрішніх положеннях та планах банку, які затверджуються відповідно до принципів корпоративного управління (9).

Ризики діяльності банку виникають на основі як внутрішніх (ендогенних), так і зовнішніх (екзогенних) факторів. Важливим є те, що значна частина зовнішніх факторів знаходиться поза межами контролю з боку банку, а відтак банк не може мати повної впевненості щодо результатів майбутніх подій та часу їх виникнення.

Успішна діяльність банку в цілому великою мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо. Управління банківськими ризиками, як правило, спрямоване на забезпечення отримання банком відповідної винагороди за прийняття ризиків. Виняток становлять нецінові ризики, щодо яких не існує кореляції між їх рівнем та величиною винагороди банка (69).

З метою здійснення банківського нагляду Національний банк України виділив дев'ять категорій ризику, а саме: кредитний ризик, ризик ліквідності, ризик зміни процентної ставки, ринковий ризик, валютний ризик, операційно-технологічний ризик, ризик репутації, юридичний ризик та стратегічний ризик (9). Ці категорії не є взаємовиключними; будь-який продукт або послуга може наражати банк на декілька ризиків. Однак для зручності аналізу Національний банк виявляє та оцінює ці ризики окремо.

Згідно класифікації НБУ, внутрішні ризики банківської діяльності, віднесені до 9 основних категорій ризиків, розподіляються на 2 основні подкатегорії (9):

- квантифіковані ризики, тобто ризики які піддаються кількісному оцінюванню і метою управління ними є оптимізація їх рівня;

- неквантифіковані ризики, які не піддаються кількісному оцінюванню.

Квантифіковані ризики визначаються за економічним змістом наступним чином:

1) Кредитний ризик є ймовірністю фінансових втрат внаслідок невиконання позичальниками своїх зобов'язань. Важливим складником кредитного ризику є галузевий ризик, який пов'язаний з невизначеністю щодо перспектив розвитку галузі позичальника. Одним із методів вимірювання галузевого ризику слугує систематичний, або b-бета-ризик. b-бета-ризик показує рівень коливань або відхилень у результатах діяльності галузі щодо загальної тенденції розвитку ринку чи економіки в цілому. Галузь із показником b-бета, що дорівнює одиниці, має коливання результатів, яке повторює рух ринку. Менш мінлива галузь матиме коефіцієнт b-бета нижчий за одиницю, а більш мінлива – більший за одиницю. Очевидно, вищий показник b-бета означає вищий рівень галузевого ризику. Визначення рівня показника b-бета для кожної галузі потребує надійної бази даних за великий період часу (50).

Регіональний кредитний ризик визначається специфікою певного адміністративного чи географічного району, що характеризується умовами, відмінними від середніх умов країни в цілому. Відмінності можуть стосуватися кліматичних, національних, політичних, законодавчих та інших особливостей регіону, які впливають на стан позичальника і тому стають складовою кредитного ризику. Кредитний ризик присутній не лише в операціях прямого кредитування, а й під час здійснення лізингових, факторингових, гарантійних операцій, у процесі формування портфеля цінних паперів та ін.

2) Ризик незбалансованої ліквідності пов'язується з імовірністю того, що банк не зможе своєчасно виконати свої зобов'язання або втратить частину доходів через надмірну кількість високоліквідних активів (45). Ризик незбалансованої ліквідності може розглядатися як два окремих ризики: ризик недостатньої ліквідності та ризик надмірної ліквідності. Виміряти ризик ліквідності дуже складно, оскільки на цей показник впливає багато чинників, причому більшістю з них сам банк керувати не може. На практиці для контролю за рівнем ліквідності застосовують спеціальні показники, які здебільшого регулюються центральними банками країн, як наприклад показники методики НБУ (18).

Ризик неплатоспроможності тісно пов'язаний з ризиком недостатньої ліквідності та ризиком банкрутства і є похідним від решти ризиків. Ризик неплатоспроможності - означає ймовірність того, що банк не зможе виконати свої зобов'язання навіть за умови швидкої реалізації (продажу) активів. Саме тому процес управління базується на постійному контролі за рівнем загального ризику, який бере на себе банк.

3) Ризик зміни процентної ставки(процентний ризик) – це ймовірність фінансових втрат у зв’язку з мінливістю процентних ставок на ринку протягом певного періоду та в майбутньому (69). Ризик зміни процентної ставки (процентний ризик) супроводжує діяльність позичальників, кредиторів, власників цінних паперів, інвесторів.

Основні типи ризику зміни процентної ставки (69):

- ризик зміни вартості ресурсів;

- ризик зміни кривої дохідності;

- базисний ризик;

- ризик права вибору;

- ризик інфляції.

Базисний ризик визначається ймовірністю структурних зрушень у різних процентних ставках. Іншими словами, цей ризик зумовлюється виникненням асиметрії в динаміці окремих ставок (порівняльна характеристика) на противагу відсотковому ризику, який пов'язується зі змінами в рівнях відсоткової ставки з плином часу (динамічна характеристика).

4) Ринковий ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень чи капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів і курсів іноземних валют за тими інструментами, що є в торговому портфелі банку (69). Ринковий ризик включає ризик зміни вартості цінних паперів і ризик інфляції.

Ризик зміни вартості цінних паперів (фондовий ризик) – це ймовірність фінансових втрат, які виникають у зв'язку зі зміною ринкової ціни цінних паперів чи інших інструментів фондового ринку. Цей ризик властивий усім учасникам фондового ринку: інвесторам, торгівцям, емітентам цінних паперів.

Ризик інфляції – це ймовірність майбутнього знецінювання грошових коштів, тобто втрати їх купівельної спроможності. Інфляційні процеси тією чи іншою мірою властиві більшості економічних систем. Це загальноекономічне явище, і тому банки не можуть суттєво впливати на нього. Однак банки можуть використати високі темпи інфляції для підвищення дохідності своїх операцій. З огляду на специфіку своєї діяльності банки мають реальні шанси опинитися серед тих, хто скористався стрімкою інфляцією на свою користь за рахунок приростів грошової маси та дії кредитного мультиплікатора у процесі кредитування клієнтів. Проте ризик інфляції має і негативний вплив, який виявляється в знецінюванні банківських активів і коштів власників банку – акціонерного капіталу.

5) Валютний ризик визначається ймовірністю втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї валюти щодо іншої (69). Валютний ризик виникає в тих суб'єктів господарської діяльності, які мають на балансі активні, пасивні або позабалансові статті, деноміновані в іноземній валюті.

Основні типи валютного ризику:

- ризик трансакції;

- ризик перерахунку;

- економічний валютний ризик.

Ризик трансакції полягає в тому, що несприятливі коливання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних позицій. Оскільки цей ризик, як правило, випливає з операцій маркетмейкерства, дилінгу і прийняття позицій в іноземних валютах, він розглядається у рекомендаціях щодо ринкового ризику.

Ризик перерахування з однієї валюти в іншу (трансляційний) полягає в тому, що величина еквівалента валютної позиції у звітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, які використовуються для перерахування залишків в іноземних валютах у базову (національну) валюту.

Економічний валютний ризик полягає у змінах конкурентоспроможності фінансової установи або її структур на зовнішньому ринку через суттєві зміни обмінних курсів.

6) Операційно-технологічний ризик – це потенційна загроза для існування банку, що виникає через недоліки корпоративного управління, недосконалість систем внутрішнього контролю, інформаційних технологій, процесів обробки інформації з погляду керованості, універсальності, надійності, контрольованості та безперервності роботи (69).

Технологічний ризик (ризик системи) пов'язаний з використанням у діяльності банку технічних засобів, високотехнологічного обладнання та технологій. Цей вид ризику породжується помилками в застосуванні комп'ютерних програм, у математичних моделях, формулах і розрахунках. Виникає він і в разі несвоєчасного або неадекватного інформування менеджерів, через хиби в інфраструктурних підсистемах, порушення в мережах або засобах зв'язку. Фінансові втрати банку спричинюються і помилками та збоями, і додатковими витратами на їх усунення.

Операційний ризик визначається ймовірністю виникнення невідповідності між витратами банку на здійснення своїх операцій та їхньою результативністю.

До неквантифікованих ризиків віднесені ризик репутації, юридичний ризик та стратегічний ризик.

7) Ризик репутації – це наявний чи потенційний ризик для надходжень чи капіталу, пов’язаний із несприятливим сприйняттям іміджу банку клієнтами, партнерами, контрагентами, акціонерами, органами нагляду (69).

Ризик втрати репутації пов'язується з можливою неспроможністю банку підтримувати свою репутацію як надійної та ефективно працюючої установи. Високий рівень залежності від залучених коштів робить банки особливо вразливими щодо цього ризику. Втрата довіри до банку вкладників може призвести до відпливу коштів і неплатоспроможності. Менеджмент банку має приділяти особливу увагу дотриманню нормативних вимог, постійному контролю за ліквідністю та загальним рівнем ризиковості банківських операцій.

8) Юридичний ризик - це наявний чи потенційний ризик для надходжень чи капіталу, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, а також через двозначне тлумачення законів і правил. З юридичним ризиком, як наслідок, пов’язані документарний ризик та ризик зловживань (69).

Документарний ризик полягає в можливості виникнення ненавмисної помилки в документації, яка може призвести до негативних наслідків – невиконання положень угоди, подання позову до суду, відмови від раніше прийнятих зобов'язань та ін. Документарний ризик можна суттєво знизити, посиливши системи контролю, аудиту, удосконаливши документообіг, автоматизувавши процес документування, підвищивши кваліфікацію персоналу.

Ризик зловживань – це можливість збитків для банку, до яких призводять шахрайство, розтрати, несанкціонований доступ до ключової інформації службовців або клієнтів банку, відмивання грошей, несанкціоноване укладення угод.

9) Стратегічний ризик - це наявний чи потенційний ризик для надходжень чи капіталу, який виникає через неправильні управлінські рішення, неналежну організацію рішень і на неадекватне реагування на зміни в бізнес-середовищі (69).

Стратегічний ризик пов'язується з помилками у реалізації функцій стратегічного менеджменту. Передусім ідеться про неправильне формулювання цілей і стратегій банку, помилки під час розробки стратегічного плану, неадекватне ресурсне забезпечення реалізації стратегій, а також хибний підхід до управління ризиками в банківській практиці.

Одним з наслідків стратегічного ризику, характерного для банків, є ризик впровадження нових продуктів – це ймовірність не досягти запланованого рівня окупності нових банківських продуктів, послуг, операцій чи технологій.

Процес управління ризиками складається з таких етапів:

1. ідентифікація – усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

2. квантифікація – вимірювання, аналіз та оцінювання величини ризику;

3. мінімізація – зниження чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

4. моніторинг – здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного зв'язку.

Для оцінки величини фінансових ризиків банку в основному використовують три групи показників:

- статистичні величини (стандартне відхилення, варіація, дисперсія, коефіцієнт бета);

- непрямі показники ризиковості діяльності, обчислені зазвичай у формі фінансових коефіцієнтів за даними публічної звітності;

- аналітичні показники (індикатори), призначені для оцінки конкретного виду ризику (валютного, відсоткового, кредитного, інвестиційного, незбалансованої ліквідності та ін.) в процесі внутрішнього аналізу діяльності банку.

Усі банкіські ризики розподіляються на фінансові та функціональні. На рис.1.1 наведений фінансово-функціональний розподіл внутрішніх банківських ризиків з додатковим розділом фінансових ризиків на цінові та нецінові групи.

Цінові фінансові ризики пов’язані з можливою зміною дохідності чи вартості активів і зобов’язань банку внаслідок зміни ринкових цін на фінансові та фізичні активи, що перебувають на балансі банку, або обліковуються на позабалансових рахунках. Трьома основними банківськими ризиками, що належать до групи цінових фінансових ризиків, є ризик зміни процентних ставок, валютний ризик і ризик зміни вартості цінних паперів (69).

У процесі управління ціновими ризиками банки застосовують низку спеціальних методів, об'єднаних спільною назвою – хеджування. Механізм хеджування забезпечує компенсацію фінансових втрат, що сталися через зміну ринкової ціни того чи іншого інструменту за однією позицією, доходами за іншою (компенсуючою) позицією. Хеджування дає змогу суттєво знизити або навіть уникнути цінових ризиків.


Рис.1.1. Фінансово-функціональний розподіл внутрішніх банківських ризиків (69)

Нецінові фінансові ризики визначаються можливими фінансовими втратами, які безпосередньо не пов’язані зі зміною ринкових цін активів. Це збитки внаслідок втрати активів, неповернення кредитів, банкрутства партнерів або емітентів цінних паперів. Найсуттєвішими з групи фінансових нецінових ризиків є кредитний ризик та ризик незбалансованої ліквідності банку.

Крім фінансових ризиків, великий вплив на діяльність банків справляють функціональні ризики, які виникають внаслідок неможливості здійснення своєчасного та повного контролю за фінансово-господарським процесом.

Функціональні ризики пов'язані з процесами створення й упровадження нових банківських продуктів і послуг, збору, обробки аналізу й передавання інформації, підготовки кадрового потенціалу та виконанням інших адміністративно-господарських операцій.

Функціональні ризики важче виявити та ідентифікувати, а також виміряти кількісно й виразити в грошових одиницях, ніж фінансові. Однак функціональні ризики не менш небезпечні, ніж інші види банківських ризиків, причому зрештою вони також призводять до фінансових втрат.

Банки намагаються знизити функціональні ризики, удосконалюючи системи внутрішнього аудиту, розвиваючи схеми документообігу, розробляючи внутрішні методики та техніко-економічне забезпечення окремих операцій.

В табл.1.1 наведені основні стратегічні концепції мінімізації та управління банківськими ризиками, що застосовуються комерційними банками.

Під час оцінки кредитного ризику розрізняють індивідуальний та портфельний кредитний ризик (38).

Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий, конкретний контрагент банку - позичальник, боржник, емітент цінних паперів.

Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальну спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за взятими зобов'язаннями.

Портфельний кредитний ризик виявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, аніж унаслідок зміни ринкової процентної ставки).

Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик, - кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку.


Таблиця 1.1 Стратегічні концепції мінімізації та управління банківськими ризиками (22)

Характеристика ризикуКонцепціяЦіль концепції
Фінансові (цінові ризики)
Ризики, щодо яких існує кореляція між їх рівнем та величиною винагороди банкаУправління ризиком

Оптимізувати співвідношення – "ризик/дохідність" для 2-х можливих варіантів:

1. Максимізуючи дохідність для заданого рівня ризику;

2. Мінімізуючи ризик для забезпечення заданого рівня дохідності

Нецінові ризики (юридичний ризик, ризик репутації, стратегічний ризик, операційно-технологічний ризик)
Ризики, щодо яких не існує кореляція між їх рівнем та величиною винагороди банкаМінімізація ризику чи його уникненняЗнизити ризики до певного граничного рівня, намагаючись при цьому понести щонайменші витрати